Поради

Біліє вітрило самотній У тумані моря блакитному!.. Що шукає він у країні далекої? Що кинув він в краю рідному?.. Грають хвилі — вітер свище, І щогла гнеться і

Люблю вітчизну я, але дивною любов’ю! Не переможе її розум мій. Ні слава, куплена кров’ю, Ні повний гордого довіри спокій, Ні темної старовини заповітні перекази Не ворушать в

Духовно тушкуємо, У пустелі похмурої я влачился, — І шестикрилий серафим На роздоріжжі мені з’явився. Перстами легкими, як сон Моїх зіниць торкнувся він. Гроби віщі зіниці, Як у

Буря мглою небо криє, Вихори снігові крутячи; Те, як звір, вона завоет, Те заплаче, як дитя, Те по покрівлі застарілої Раптом соломою зашумить, Те, як подорожній запізнілий, До

— Скажи-ка, дядя, адже не дарма Москва, спаленная пожаром, Французу віддана? Адже були ж сутички бойові, Так, кажуть, ще які! Недарма пам’ятає вся Росія Про день Бородіна! —

Подруга днів моїх суворих, Голубка старезна моя! Одна в глушині лісів соснових Давно, давно ти чекаєш мене. Ти під вікном своєї світлиці Горюешь, ніби на годиннику, І зволікають

Відчуйте подих осені в кращих віршах Олександра Сергійовича Пушкіна. Вірші невеликі за обсягом, дуже красиві,короткі. Вони легко навчаються, запам’ятовуються. Підійдуть для школярів і для всіх, хто любить класичну

Сиджу за гратами в темниці сирій. Вигодуваний в неволі орел молодий, Мій сумний товариш, махаючи крилом, Криваву їжу клює під вікном, Клює, і кидає, і дивиться в вікно,

У лукомор’я дуб зелений; Золотий ланцюг на дубі тому: І вдень і вночі кіт учений Все ходить по ланцюгу навколо; Йде направо — пісню заводить, Ліворуч — казку

Весна завжди вважалася в поезії прекрасним часом року. Але так чи любив її А. С. Пушкін? Треба зазначити, що більше по душі йому осінь і зима. Пушкін не