Люблю вітчизну я, але дивною любов’ю!
Не переможе її розум мій.
Ні слава, куплена кров’ю,
Ні повний гордого довіри спокій,
Ні темної старовини заповітні перекази
Не ворушать в мені втішного мріяння.
Але я люблю — за що, не знаю сам —
Її степів холодне мовчання,
Її лісів безмежних колыханье,
Розливи річок її, подібні морів;
Путівцях шляхом люблю скакати у возі
І, поглядом повільним пронизуючи ночі тінь,
Зустрічати по сторонам, зітхаючи про нічліг,
Тремтячі вогні сумних сіл.
Люблю димок спаленої жнивы,
В степу що ночує обоз,
І на пагорбі серед жовтої ниви
Подружжя белеющих беріз.
З втіхою, багатьом незнайомій
Я бачу повне тік,
Хату, покриту соломою,
З різьбленими віконницями вікно;
І в свято, ввечері росистих,
Дивитися до півночі готовий
На танець з тупанням і свистом
Під гомін п’яних мужиків.
Давайте послухаємо вірш М. Ю. Лермонтова «Батьківщина». Ось як його читає Микола Бурляєв.
Аналіз вірша Михайла Юрійовича Лермонтова «Батьківщина»
Основна ідея вірша «Батьківщина» М. Ю. Лермонтова – патріотичне протиставлення зарозумілості офіційної дворянської Росії і простоти російського народу, природи. Весь твір пронизаний щирим розчуленням, ясністю викладу.
Читач бачить зріле філософське осмислення своїх почуттів до Батьківщини.
Автор не має ілюзій, не захоплюється історичними трактатами про появу і славне минуле Росії. Лермонтов чітко дає зрозуміти, що вважає Батьківщиною природу, сільську глибинку, що йому ближче і рідніше народні гуляння, ніж світські бали. Тому що саме в сільських святах укладена завзятість молодецька, притаманні російському народові, а бали наповнені іноземній атмосферою, пихатістю і чужорідними устремліннями.
Композиція, жанр, розмір
Вірш чітко розділяється на дві строфи. Перша починається з заяви ліричного героя про любов до Вітчизни, називаючи її дивною. Тому що розуміння любові до Батьківщини Лермонтова в корені розходилися з офіційними патріотизмом, що походить із уст істориків, державних діячів, перших осіб держави.
Поет акцентує увагу на тому, що його любов до Вітчизни сильніше розуму, що вона далека від славної історії держави, побудованої на крові, від стародавніх переказів.
У другій строфі поет відкриває читачеві своє розуміння Батьківщини і ставлення до неї. Знову-таки, строфа починається з акценту на безрозсудності цього почуття. Далі йде опис російської природи, степів, лісів, річок.
Поет перераховує мальовничі пейзажі у різні часи року, говорить про неповторність верхової їзди по полях, про красу жнив і російських сіл. Яскраве опис сільської хати, вкритої соломою, змінює картина сільського свята з танцями та говіркою п’яних мужиків. Саме в ньому – щирість почуттів і відкритість у протиставлення світського життя. У цілому друга строфа малює пейзажі природи і картину побуту російського народу, в якій автор і бачить свою справжню Батьківщину, її дух і полнокровную життя.
Жанрово твір вважається ліричним віршем патріотичної спрямованості. Особливість його в тому, що вона позбавлена пафосу, високих слів і наповнено теплим, простим настроєм. На відміну від основної маси патріотичної лірики того часу. У творі зустрічають також рядки, характерні для думи, вірші-роздуми.
Розмір вірша – в основному, чотиристопний ямб з переходами до п’яти – і шестистопному. Вірш легкий і простий. Рима проста, перехресна, що надає твору плавність, урочистий настрій.
Колорит вірша неяскравий, емоційно забарвлений, що характерно для зображення улюблений затишних куточків рідного краю.
Два основних способу
Два головних образу вірша – ліричний герой з його відчуттями і Батьківщина з пейзажами природи й сільського життя.
Ліричний герой сконцентрований на внутрішньому переживанні певної роз’єднаності: його любов до Батьківщини зовсім не схожа на офіційне розуміння патріотизму. Але при цьому автор сміливо відстоює свою позицію в першій строфі і аргументує у другій. Відчувається прихована полеміка, тому за двома головними образами проглядається третій – позиція офіційної держави з її історичними досягненнями і зневагою до народу, до дійсних коренів Росії.
Образ Батьківщини описаний в світлих тонах, дуже емоційно і щиро, виражений в основних символів – поля, річки, жнива, селянська хата. Щоб передати всю силу своїх почуттів автор використовує яскраві епітети: «тремтячі», «безмежні». Пейзаж особливо виразний завдяки розгорнутою метафор: «сумні вогні тремтячих сіл», «степів холодне мовчання» та інші.
У синтаксичних конструкціях зустрічаються повторення, яскраві порівняння. Твір написаний простою мовою і зрозумілими словами, що наближає його до народу. Зрідка зустрічаються високі за стилем словосполучення: «куплена кров’ю».