Олександр Пушкін. Вірш «Пророк». Текст, аналіз, слухати

Олександр Пушкін. Вірш «Пророк». Текст, аналіз, слухати

Духовно тушкуємо,
У пустелі похмурої я влачился, —
І шестикрилий серафим
На роздоріжжі мені з’явився.
Перстами легкими, як сон
Моїх зіниць торкнувся він.
Гроби віщі зіниці,
Як у переляканою орлиці.
Моїх вух торкнувся він, —
І їх наповнив шум і дзвін:
І почув я неба содроганье,
І горний ангелів політ,
І гад морських підводний хід,
І долішньому лози прозябанье.
І він до уст моїх припав,
І вирвав грішний мій язик,
І празднословный і лукавий,
І жало мудрыя змії
В уста завмерлі мої
Вклав правицею кривавою.
І він мені груди розсік мечем,
І серце трепетне вийняв,
І вугілля, що палає вогнем,
Під груди отверстую водвинул.
Як труп в пустині я лежав,
І бога глас до мене кликав:
«Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Виповнися волею моєї,
І, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей».

Слухати вірш А. З Пушкіна «Пророк». Ось як читає Інокентій Михайлович Смоктуновський це вірш у фільмі «Знову я відвідав…»

Аналіз вірша А. С. Пушкіна «Пророк»

Коли було написано цей вірш? Вірш «Пророк» було написано Пушкіним у 1826 році. «Пророк» став патетическим гімном поезії. А. С. Пушкін віртуозно за допомогою біблійних символів висловив пророчу місію поета і представив його ідеальний образ. На багато століть цей вірш поставив високу планку одухотвореності і прагнення до істини, якими повинні володіти ліричні твори.

Вірш наповнений яскравими зоровими образами. Йому притаманна пейзажність, характерна для більшості ліричних творів Олександра Сергійовича. Біблійний сюжет з книги пророка Ісаї переосмислений ліриком в контексті його епохи. Пророк, з яким у його поневіряннях з’явився посланець Бога, уособлює собою поета і музу, надихає на справжнє творчість.

Велике значення при створенні вірша «Пророк» мали переживання Пушкіна з приводу провалу повстання декабристів, серед яких у нього було достатньо друзів. Саме ці події підштовхнули поета до вивчення Біблії і подальшого створення вірша про високу місію поета.

Жанр і композиція

Початок вірша змальовує безкрайню пустелю, яку автор невипадково називає похмурою. Адже ліричний герой не просто знаходиться в ній, а «тягнеться». Дослівно це означає «плентатися, ледве пересуватися». Ліричний герой виснажений духовної спрагою, намагається рухатися вперед. Всього в двох рядках автор зображена така глибока картина. Виснажений подорожній в млявої пустелі.

Невипадково шестикрилий серафим є героя на роздоріжжі. Це символ певного переломного моменту в житті. Саме в цей час відбувається доленосна зустріч, яка з звичайної людини робить пророка. Висновок напрошується сам собою: поетом не народжуються, а стають. І головне завдання лірика – нести світло в душі та серця людей, відкривати очі на майбутнє.

З другої по шосту строфу автор детально описує, як подорожній став пророком. Особливо ретельно показано, як серафим одним дотиком очей, вух, рота і грудей блукача перетворює всі його органи почуттів. Так поступово відбувається перетворення в пророка, що несе божу місію – служити людям, нести добро і істину людських сердець. Невипадково дари серафима виробляють хворобливі метаморфози у поета – саме через страждання можливо осмислення божественних істин і свого призначення.

У третій заключній – частини вірша читач бачить вже переродженого поета, мудрого і красномовного. До нього звертається Бог. Тепер місія лірика – «дієсловом палити серця». Образ також асоціюється з Біблією, її початком, де «спочатку було Слово». Саме слова є головним інструментом людського спілкування і основним знаряддям поета в його зверненні до громадськості.

Наростаючий темп задає розмір вірша – чотиристопний ямб. Жанр вірша — ода.

Образи і стежки

Центральний образ – ліричний герой, який спочатку є простою людиною і поступово перероджується в Божого посланця, провісника.

Образ серафима невипадковий, адже це найближча до Бога ангел. Саме він наставляє героя на істинний шлях і вкладає в його уста мудрість – «жало мудрыя змії».

Образ Бога з’являється у прикінцевих рядках у вигляді голосу з небес і озвучує основну думку вірша. Це класичний образ для зображення призначення людини. Так для ліричного героя ще раз підтверджується його місія – пробуджувати словом серця людей. Цей образ з’являється у багатьох творах, тематично пов’язаних з поетичною творчістю.

Вірш насичений старослов’янськими словами, які надають високий книжковий стиль твору і характеризують біблійний характер сюжету. Наприклад: голос, мудрыя, перста, зіниці, внемли, содроганье.

Автор яскраво зображує пейзаж за допомогою епітетів: похмура пустеля, горний ангелів політ, правицею кривавої, груди отверстую, грішний мову.

Твір насичений метафорами: наприклад, дієсловом пали серця, неба содроганье. Яскраво доповнити образи допомагають порівняння: як у переляканою орлиці, як труп.

Автором зібрана унікальна лексика, яка складається у продуманий калейдоскоп образів, що об’єднує біблійний сюжет і епоху А. С. Пушкіна.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: