Весна завжди вважалася в поезії прекрасним часом року. Але так чи любив її А. С. Пушкін? Треба зазначити, що більше по душі йому осінь і зима. Пушкін не любив весну, не вона надихала його на творчість, «нудна йому відлига, сморід і бруд». Тому і віршів Пушкіна про весну не так і багато. Є і приємні винятки, динамічні вірші про пробудження природи.
Перед вами добірка віршів А. С. Пушкіна про весну. Вірші невеликі за обсягом, короткі. Вони легко навчаються, запам’ятовуються. Підійдуть для школярів та всіх, хто любить класичну літературу.
Мабуть, важко знайти в російській літературі таке динамічний опис весни, як у знаменитому уривку з «Євгенія Онєгіна» «Гнані весняними променями». Всього 14 рядків, – і перед нами, як у кінофільмі, «прокручуються» картини весни від моменту, коли з шумом починають бігти весняні струмки, і до того привабливого години, коли травневої вночі заспіває соловей в одевшейся зеленню гаю.
Олександр Пушкін — Гнані весняними променями (уривок з поеми Євгеній Онєгін)
Гнані весняними променями,
З навколишніх гір вже снігу
Втекли каламутними струмками
На потоплені луки.
Усмішкою ясною природа
Крізь сон зустрічає ранок року;
Синея, сяють небеса.
Ще прозорі лісу
Як ніби пухом зеленіє.
Бджола за даниною польовий
Летить з келії воскової.
Долини сохнуть і рясніють;
Стада шумлять, і соловей
Вже співав у безмовності ночей.
Уривок про весну з роману «Євгеній Онєгін» читає Дмитро Розумний
Весна, весна, пора любові…
Весна, весна, пора любові,
Як тяжко мені твоє явище,
Яке хвилювання томне
В моїй душі, в моїй крові…
Як чуже серцю насолоду…
Все, що радіє і блищить,
Наводить нудьгу й утому.
Віддайте мені хурделицю і заметіль
І зимовий довгий морок ночей.
Послухайте, як це вірш про весну виконує М. Козаків.
У ті дні в таємничих долинах (уривок з поеми Євгеній Онєгін)
У ті дні в таємничих долинах,
Навесні, при кліках лебединих,
Поблизу вод, сяяли в тиші,
Бути муза стала мені.
Моя студентська келія
Раптом осяялася: муза в ній
Відкрила бенкет дитинства витівок,
Оспівала дитячі веселощів,
І славу нашої старовини,
Та серця трепетні сни.
Як Пушкін називав весну? Ось як сам він зізнається в цьому:
Тепер моя пора: я не люблю весни (Уривок з вірша «Осінь»)
Тепер моя пора: я не люблю весни;
Нудна мені відлига; сморід, бруд — навесні я хворий;
Кров бродить; почуття, розум журбою обмежені.
Сувору взимку я більше задоволений,
Люблю її снігу; в присутності місяця
Як легкий біг саней з подругою швидкий і вільний,
Коли під соболем, зігріта і свіжа,
Вона тисне вам руку, палаючи і тремтячи!
Ще дмуть холодні вітри
Ще дмуть холодні вітри
І наносять ранкові морози,
Тільки що на проталинах весняних
Показались ранні квіточки;
Як з дивовижного царства воскового,
Із запашної келейки медової
Вилетіла перша бджілка,
Полетіла по раннім квіточкам
Про червоної весни поразведать,
Скоро ль буде гостя дорога,
Скоро луки позеленіють,
Скоро ль у кучерявою у берези
Розпустяться клейкі листочки,
Зацвіте черемха духмяна (.
Вірш А. С. Пушкинкина «Ще дмуть холодні вітри» читає радянський актор і режисер театру, кіно і телебачення, Народний артист РРФСР Михайло Козаков.
Мені вас не шкода, року весни моєї
Мені вас не шкода, року весни моєї,
Протекшие в мріях любові марною, —
Мені вас не шкода, про таїнства ночей,
Оспівані цевницей хтивої:
Мені вас не шкода, невірні друзі,
Вінки бенкетів і чаші кругові, —
Мені вас не шкода, зрадниці молоді, —
Задумливий, забав я гребую.
Але де ж ви, хвилини умиленья,
Молодих надій, серцевої тиші?
Де колишній жар і сльози натхнення?..
Прийдіть знову, роки моєї весни!
Пташка
В чужині свято спостерігаю
Рідний звичай старовини:
На волю пташку випускаю
При світлому святі весни.
Я став доступний утешенью;
За що на бога мені нарікати,
Коли хоч одному творіння
Я міг дарувати свободу!
