Відомо, що 9 з 10-ти людей відчувають тривогу, почувши слово «зміни». За цією тривогою часто слід страх. Але якщо ми відкрито заявляємо, що не хочемо змін і втомилися від них, це означає одне — ми не готові розвиватися і рухатися далі. Іноді небажання змін настільки сильно, що ми несвідомо шукаємо в житті щось незмінне. Часто це написано, в буквальному сенсі слова, на обличчі. Горезвісні блакитні перламутрові тіні на обличчях «вікових дам» кричать про те, що ці дами «залишилися» в кінці 80-х років, «зачепилися» у них і мимоволі нам це демонструють. Уявіть, що ви все життя, день у день, змушені їсти одне і теж блюдо і тільки його? З розуму можна зійти, правда! Тоді чому ж ми роками (а то й десятиліттями) нічого принципово не змінюємо в своєму зовнішньому вигляді? Як правило, за цим стоять серйозні внутрішні психологічні проблеми. І як би людина не переконував мене, що у нього все чудово, я йому ні за що не повірю.
Хочемо ми цього чи ні, змінюватися необхідно. Здатність до змін визначається адаптивністю. Адже відомо, що виживає не той, хто сильніший, а той, хто зумів пристосуватися, адаптуватися. Людське життя протікає відповідно певної періодизації, і кожен період неминуче завершується кризою.
Для багатьох це означає щось важке, але в перекладі з грецької криза — це не кінець, а перелом, початок нового. А на порозі нового етапу ми завжди страждаємо від невідомості, яка породжує сумніви і невпевненість в собі. Це стан більшість з нас заїдають, набираючи кілограми, і ще більше занурюються в «мінус» по відношенню до себе, створюючи свої комплекси. Дуже важливо вчасно усвідомити і щось зробити. Зміни у зовнішньому вигляді можуть стати гарною підмогою для формування більш високої самооцінки і перших кроків з кризи. Іноді достатньо поміняти колір волосся, схуднути на 3-4 кг і купити 2-3 стильних речей. Адже в людині все взаємопов’язано і взаимодополняемо. Недарма психологи радять у важкі хвилини частіше посміхатися — запускається механізм «м’язової радості», коли скорочення кількох десятків мімічних м’язів на фізіологічному рівні сприяє виробленню ендорфінів, гормонів радості. Зміни у зовнішньому вигляді працюють так само, покращуючи настрій.
Але це тільки перший етап! Потрібно розуміти, що без внутрішньої роботи зовнішні зміни мало ефективні. Нове на емоційному рівні не дасть принципових досягнень. Вміння жити в постійних змінах вимагає серйозних когнітивних змін: повинен змінюватися стиль мислення, розширюватися рівень знань. Ефективний у перервах той чоловік, у якого є внутрішній порядок і мотивація на розвиток. Таких людей ми завжди бачимо, вони привертають увагу, їх можна назвати одним словом — «стильний». Саме «стильний», а не «модний». Поясню. Мода — це нетривале, обмежена в часі панування будь-яких тенденцій у суспільстві. Це вкрай мінливий процес. Стиль передбачає, що людина є носієм певної культури в сфері моди, а отже, у сфері змін. Таким чином, для того щоб бути стильним, мало бути модним. Бути в стилі це значить бути у часі, відчувати його і при цьому зберігати і розвивати своє «Я». Стильні люди більш мобільні, легко засвоюють нове, адаптивнее в будь-якій ситуації, ефективніше в роботі. Оточуючі це завжди відчувають, так як взаємодія з ними завжди конструктивно, цікаво. Багато століть існує вислів: «по одягу зустрічають». Це особливість нашого візуально-когнітивного сприйняття інших людей. Але як би модно ви не одяглися, як тільки ви скажете перші слова, все відразу стане зрозуміло. Тому, працюючи над своєю зовнішністю, вибирайте не моду, стиль і особистісний розвиток. Будьте успішними і стильними, не бійтеся змін!
Автор: Олена Панченко, лікар-психотерапевт