Жанр роману «Герой нашого часу»

Своїм романом Лермонтов створив перший російський реалістичний, соціальний і психологічний роман і тим самим проклав дорогу таким представникам цього жанру, як Тургенєв і Толстой Л..

Завданнями автора були психологічний аналіз основного героя роману, розкриття його складного і суперечливого характеру.

Це визначило і своєрідну композицію роману. Основною її особливістю є композиційна інверсія, тобто розташування глав роману поза хронології. Твір ділиться на п’ять частин, кожна з яких унікальна за жанром і сюжетом. Їх об’єднує одне — головний герой і його життєвий шлях. Його звуть Григорій Печорін, він переведений на Кавказ за неприємний інцидент.

По дорозі до нового місця призначення він заїхав в Тамань, потім Печорін тримав свій шлях у П’ятигорськ, а згодом був засланий у фортецю. Через кілька років Григорій залишив службу і поїхав у Персію. Автор порушив порядок проходження голів для того, щоб детально розкрити душу Печоріна, застосовуючи різні способи пізнання цієї складної натури.

У «Бэле» головний герой описується Максимом Максимычем — добродушним, м’яким штабс-капітаном. У цій главі ми можемо судити про те, як Печоріна сприймав його приятель. Останні три глави роману представляють собою щоденник головного героя, за якими ми можемо судити про його душевних процесах, переживання і про його сприйнятті життя, Печорін «нещадно виставляв назовні власні слабкості і вади».

Щоб повніше розкрити психологію свого героя, Лермонтов вдається до прийому протиставлення головного героя іншим персонажам роману: простим людям, таким як Максим Максимич, Бела і контрабандисти; а також і дворянам, «водяного суспільства». Однак є один герой, який зіставляється Печорину — це доктор Вернер.

Більш детально розібратися у побудові роману допомагають два авторські передмови, в яких позначений жанр глав: «Бела» — повість, дана і формі «подорожніх записок» проезжего офіцера, який сам вперше знайомиться з Печоріним за розповіддю Максима Максимыча; «Максим Максимич» — подорожній нарис; «Тамань» — авантюрна новела; «Княжна Мері» — психологічна повість, дана у формі щоденника; «Фаталіст» — авантюрно-психологічна новела. Кожна з цих повістей, відповідно до свого жанру, малює Печоріна в різних життєвих ситуаціях і зіштовхує його з різного типу людьми.

Психологічний характер роману обумовлює і особливості зображення і введення в роман картин природи і деталей побуту. Природа дається в психологічному плані, вона тісно пов’язана з внутрішнім світом героя, пофарбована його настроями. Зовнішній побут Печоріна мало цікавить автора роману, тому мало дається деталей побутового характеру.
«Герой нашого часу» — роман психологічний, в якому увага Лермонтова спрямована на психологію героя, на «історію душі людської», душі Печоріна.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: