Збереження пам’яток культури твір

Про збереження пам’яток культури

Цей текст написаний в публіцистичному стилі. В цьому тексті проглядаються важливі проблеми морального виховання суспільства.

Перша проблема – про необхідність дбайливого ставлення до пам’яток культури. До цього закликає нас академік Д. С. Лихачов, визнаний авторитет у галузі філології. Коментуючи цю проблему, можна сказати, що пам’ятники, які він закликає зберегти, відображають історію нації, зокрема деякі важливі моменти в житті нашої Вітчизни.

Друга проблема полягає в тому, що пам’ятники культури – це відображення духовного життя народу, його національні особливості, його художнього мислення. Коментуючи цю проблему, потрібно відзначити, що пам’ятки культури, які залишають яскравий слід у моральному житті народу, могли створити лише талановиті майстри.

Автор тексту висловлює думку про те, що слово “пам’ятник” безпосередньо пов’язане зі словом “пам’ять”, і це є вираження авторської позиції. Недбале ставлення до пам’яток культури і навіть їх знищення збіднюють духовність нації, є причиною втрати зв’язку мистецтва з життям… суспільства.

Я згоден з думкою автора і хочу навести доказ правильності його позиції. Перший храм Христа Спасителя був побудований на народні гроші на знак перемоги над Наполеоном. А пам’ятник Дзержинському, зведений на Луб’янці, уособлював порядок в молодій країні Рад. Обидва ці пам’ятки культури були народжені часом, символізували риси своєї епохи. Знищення храму було блюзнірством, наругою над народною святинею. Це щастя, що за його подобою побудували новий. А варто було зносити пам’ятник Дзержинському? Це питання спірне. Можна засудити за неправедні справи людини, історичного діяча. Але промовчати про його роль, значущою і масштабної, не можна.

Доказ друге. Базарів у романі Тургенєва “Батьки й діти” у своєму прагненні перебудувати Росію збирався “місце розчистити”. Він мав на увазі, очевидно, руйнування колишнього державного порядку революційним, насильницьким шляхом. І тут не до культури з її пам’ятками і всілякими надмірностями. І “Рафаель гроша мідного не варто”. Це його, Базарова, вислів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам