Захистімо планету

Людина, як тільки усвідомила себе людиною, почав активно освоювати навколишній природний простір. І робив це, не розуміючи законів природи. Він жив у гармонії з нею. А що таке — закони природи? Їх, напевно, легше відчути, чим пояснити словами. Закони природи, на мою думку, це гармонія внутрішнього світу, який пояснити просто: роби добро, і воно до тебе добром повернеться. Поняття «добро» стосується не тільки відносин між людьми, але і природи, а потім цілої планети. Так, як стали вести себе люди останнє століття, свідчить про те, що люди перестали поважати закони природи.

Таким чином, значить, те, що нам потрібно — це захищати планету від самих себе. Людство взагалі піклується про своїх егоїстичних інтересах, про швидкі успіхи, не турбуючись про завтрашній день для онуків і правнуків. А вираз «На наш вік вистачить» придбав злочинне зміст.

Я дуже хочу вірити в те, що моє покоління буде добрішим попередніх, і ми будемо вивчати природу, щоб навчитися її розуміти, і вона відплатить нам добром.

Барвінок — вічнозелений чагарник, який росте по всій Україні. А тому він і має багато місцевих назв: хрещатий барвінок, барвін, барвинець, зеленка, барвинчик. В народній символіці барвінок символізує молодість, мужність, любов і шлюб, неувядаемую красу, а вплетена в дівочий віночок, він ще означає символ материнської любові. Є навіть така загадка: «Цвіте синім, лист зелений, квітник прикрашає, мороз все вбиває — його ж не займає».

У давні часи в Київській Русі барвінок використовували при різних обрядах, і саме з тих стародавніх часів зберігаються різні повір’я та легенди про цю рослину. Барвінок, наприклад, ніколи не викидали на смітник, а тільки на воду; вплетений у вінок він оберігає красу дівчини і мамині настанови. Крім того, виявляється, що барвінок здавна відомий як цілюща рослина, яку використовували з давніх часів. Барвінок поширений майже по всій Європі, у Франції подекуди цю рослину називають відьминої фіалкою, напевно, з-за того, що він має чудодійні властивості. Якби гості з Європи запитали мене, що таке Країна, я б відповів — це барвінковий край.

Верба — одне з найпоширеніших дерев в Україні та одне з найулюбленіший, так як про вербу і калину складено дуже багато пісень, а ще кажуть: «Без верби і калини нема Країни».

Ще кругом лежить сніг, а верба вже оповіщає про весну. Є така приповідка: «Зацвіла верба — прийшла весна». Пухнасті, бруньки верби — це така вражаюча невидальщина, коли присматриваешься до кожної сіренькою або біленької нирці: не сяйнуть там оченята, так як у кота!

Про вербу існує безліч повір’їв, легенд, прислів’їв, різних оповідань. З народних уст можна почути ліричні розповіді про вербу, яка є символом родючої сили, пробудження природи, Країни, батьківщини. А ще розповідають різні страшні історії про старих сухих вербах, В дуплах яких поселяється нечиста сила.

У народі кажуть: «Там де живе верба, буде жити і річка», «Де сріблиться вербиця, там здорова водиця», тому криницю копають завжди під вербою. Вербові гілки освячують напередодні Великодня, у Вербну неділю. Гілками б’ють один одного, наказуючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень». Бажають: «Будь здоровий, як верба».

Верба оспівана в піснях, переказана в легендах, вона й справді є одним із символів Країни.

Пасічники, яких колись називали бортниками, завжди мали свого святого покровителя — Святого Зосима, якого вони шанують і донині. В давні часи на кожній пасіці вивішували ікони захисника бджіл, біля них читали молитви, влаштовували різноманітні обряди. Крім того, в побуті було багато бджільницьких молитов і заклинань від злодіїв, хижаків, мору і т. п. Чого б там не було, але святий Зосим міцно тримав заступництво над «божими мухами» — бджолами, своїми руками, і пасічники віддавали йому свою хвалу. Про це говорить і давня приказка: «Вітай бджолу на Зосима, то будуть рої і вощина».

Враховуючи те, що бортництво ще з князівських часів мала важливе значення в житті наших предків і як джерело продукту харчування, і як промисел і як товар для продажу, то йому (тепер вже бджільництву) належить і тепер важлива роль у житті українців. На жаль, деякі варіанти використання меду або забуті або втрачені. Але тепер бджолярі також стежать за поведінкою бджіл, щоб передбачити погоду. Наприклад: ранній виліт бджіл — буде гарна весна, бджоли обсіли акацію — буде дощ. Ще є такі приказки: «Раді люди літу, а бджоли цвіту», «Якщо влітку дощ рідко буває, то у вулик мед прибуває», «Літо з квітами — вулик з медом». Бджола на квітці продовжує радувати погляд всякого хорошого людини.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: