Н. Некрасов – один з піонерів російської громадянської лірики. Особливість його віршів даного напрями – реалізм. Автор анітрохи не намагається прикрасити дійсність, якою б важкою вона не була. У 1864 році поет написав твір “Залізниця”. На вибір теми вплинули історико-соціальні мотиви: скасування кріпосного права і особливості ієрархії суспільства. Н. Некрасов мав можливість спостерігати як за більш заможними людьми (його батько був поміщиком), так і за простими робітниками. Це відобразилося в аналізованому вірші.
Тема твору – правда про будівництво залізної дороги, що пролягає через російські землі. Автор показує зворотний бік прогресу, побудованого на людському поті і кістках, викриває відношення “верхівки” до простого народу.
На початку твору “Залізниця” Н. Некрасов подає діалог отця і сина про будівництво цього шляху. Далі герої епіграфа переростають в образи твору. Автор не говорить про те, до якого прошарку суспільства належать співбесідники, але це зрозуміло і так з їх зовнішнього виду транспорту, яким вони користуються. Крім того, слово “тато” колись вживали діти з багатих сімей. “Папаша” стверджує, що залізницю побудував граф, але цей міф спростовує ліричний герой.
Ліричний герой з’являється з перших рядків. Спочатку він любується чудовим російським осіннім пейзажем з вікна поїзда. Ця ситуація спонукає у ньому бажання розповісти правду Вані (синові, який згадувався в епіграфі). Ліричний герой розповідає дитині, як у важких умовах праці вмирали люди, кістки яких розкидані” біля рейок, а… самі вони примарами блукають неподалік. Ліричний герой намагається прищепити хлопчикові повагу до “мужика”, закликає перейняти “звичку до праці”. Опис каторжної роботи виявилося просто сном, але навіть у ньому мужиків розганяє генерал.
Намальовані картини розфарбовані похмурими фарбами, ліричний герой просить показати Вані світлі сторони. Безсумнівно, такі є, але навіть їх затьмарює підрядник, який розганяє народ, показуючи його безправ’я. Кінець вірша демонструє, як народ губить себе, сліпо йдучи за людьми, що сприймають їх як рабів.
Сприймаючи текст вірші “Залізниця” цілісно, неважко здогадатися, що Ваня – образ узагальнений. Він символізує всіх російських дітей, які повинні знати правду про історію виникнення дороги та інших об’єктів, споруджених руками простого народу. Також і батько є збірних чином людей, які співають дифірамби влади, забуваючи про працю простих людей.
Вірш не рясніє художніми засобами. Цю розкіш автор дозволяє собі лише в початкових строфах, що відтворюють картини природи. Далі тропи вживаються там, де без них не обійтися (сцени з вертольотом, опис внутрішнього стану персонажів). Головну роль грає метафора (“…дитяче серце грішно обурювати”, “…тиснула потреба”, “У світі є цар…, голод названье йому”), епітети (білорус “високорослий”, “горбатий”, насипи “вузькі”).
У відповідності з змістом вірш ділиться на 4 великі частини, кожна з яких складається з декількох катренів. Віршований розмір – трехстопный дактиль.
Вірш “Залізниця” – художнє відображення російської історії, головна мета якого – донести нащадкам правду, щоб ті більше не робили таких помилок.