Подейкують, що люди можуть впоратися з нечистим духом. Не
варто так говорити. Якщо нечиста сила захоче обдурити, так і буде.
Оповідачеві було 11 років. Всього у батька було 4 дитини. Батько
ранньою весною відправився в Крим і повіз на продаж тютюн. Він повіз з собою
3х-річного брата, а оповідач залишився вдома разом з матір’ю і 2 братами. Дід
посіяв город прямо біля дороги і пішов жити в курінь.
Діду сподобалося те, що повз нього близько 50 возів проїжджало
за день, і кожен міг щось йому розповісти.
Одного разу повз діда Максима їхало 6 возів, це були старі
товариші діда. Вони сіли в гурток, поїли і розговорилися. Дід взяв
оповідача і брата, щоб вони пограли на сопілці і потанцювали. Не
втримавшись, дід сам пустився в танок прямо на доріжці між огірковим
грядками. Ось тут і сталося нечисте: варто було дідові дійти до середини
доріжки, як тут же його ноги переставали підніматися. Він почав ще раз з початку
доріжки, дотанцював до середини і знову ноги задерев’яніли. Це було якесь
зачароване місце. Дід тут же почав лаятися і назвав це місце диявольським.
Тут же позаду діда хтось розсміявся. Обернувся дід, дивиться
– а місце те невідоме, навколо незнайоме поле. Придивився уважніше, і
дізнався тік одного волосного писаря. Ось куди занесла діда нечиста сила.
Потім дід вирішив вийти на дорогу, і в стороні на одній з
могил побачив спалахнула свічку. Незабаром вона згасла і загорілася друга, трохи
подалі. Дід подумав, що в цьому місці захований скарб. Подумав відразу розкопати, та
лопати з собою не було. Тоді він вирішив запам’ятати місце і повернутися сюди пізніше.
З цими думками він попрямував додому.
Ближче до вечора наступного дня дід взяв лопату і заступ, і
вирушив на місце скарбу. Але, діставшись до місця, він здивувався – якщо є
тік, то немає голубники, якщо ж видно голубник, то немає гумна. Раптово пішов
сильний злива, і дід побрів назад додому.
На наступний день дід пішов за своїм городом до
зачарованому місцю з заступом у руках. Вдаривши заступом по тому місцю, де у
нього деревенели ноги, він тут же опинився на тому полі, де бачив свічки. Тільки
тепер у нього був заступ.
Дістався до місця, вказаного свічками і почав копати.
Незабаром він викопав котел. Під час копання дід розмовляв сам з собою, а хто-то
повторював його слова по кілька разів. Дід подумав, що це чорт, якому не
хочеться віддавати скарб. Тоді він залишив скарб і побіг до хати, а навколо – тиша.
Тоді він повернувся, забрав казанок і побіг, що є сечі. Так він і дістався до городу попа.
Мати до вечора чекала діда. Вже і отужинали, а його все не
видно. Помила мати горщик і почала шукати, куди злити помиї. Раптом вона побачила,
як в темряві по повітрю пливе кухля*. Мати взяла і вилита туди гарячі помиї.
Тут же пролунав гучний крик діда. Дід розповів про знайдений скарб і понадіявся,
що тепер всі діти з бубликами та бубликами будуть.
Сподіваючись на золото, дід відкрив казанок, а там було те, про що
навіть і сказати соромно.
Після цього події дід втратив довіру до біса. І
онукам говорив часто, щоб вони ніколи не вірили рису – обдурить однозначно. А
якщо чув, як десь, щось неспокійне діється, відразу починав хреститися
і онукам кричав, щоб хрестилися.
Те зачароване місце на доріжці, де у нього ноги
деревенели, дід огородив за допомогою тину, і скидав туди все сміття і
бур’ян.
Кухля* – посудина для транспортування рідин на невеликі відстані.
Повість “Зачароване місце” входить до збірки “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”