Співчуття – нескінченне моральне якість. В Біблії укладені головні запити до людині віруючій: закоханість до близького, співчуття до страждаючому. Є простір милосердя і людяності на боротьбі?
Звичайно, є. Солдати пробували після бою посприяти пораненим товаришам, воїни сострадали тим, хто залишався на близький землі після відходу військ, милосердям перейнято звістка людей до дітей, чиї долі потрапили під жахливе колесо боротьби. Але верховним актом милосердя я вважаю звістка російських солдатів до полонених. Коли ті були в строю, наші воїни люто нищили їх, але коли німці потрапляли в полон, звістка до них у більшості воїнів змінювалося. Про це розповідається у книжках російських письменників.
Так, у творенні Ст. Астаф’єва “Пастух і пастушка” розповідається про те, що знавіснілий від горя російський боєць, бажаючи помститися за загиблих односельців, затіває палити по полоненим німцям. І ми, і бійці, очевидці екзекуції, усвідомлюємо нещастя месника, але й розуміємо, що він не вправі був кінчати полонених. Так само вважає основний герой оповідання Борис, який, не роздумуючи, власним тілом накриває полоненого… німця і зупиняє стріляв бійця.
А бойовий доктор? Хіба він робить відмінність між російськими пораненими бійцями і германцями? Ні! Він надає схоже медичну допомогу і своїм воїнам, і полоненим німцям… Хіба це не гуманізм?
Вражає читача і епізод з повісті Ст. Тендрякова “Розплата”,що оповідає про німецькому госпіталі, який горів разом з пораненими. Навколо згарища стояли наші бійці і врятувалися німці. У всіх від слабкості в очах було однакове уявлення болю. Автор вимовляє слова “свершающаяся на увазі катастрофа ні для кого не була сторонній “. Ось воно, співчуття, що проявляється відразу колишніми ворогами! А коли один з германців раптово кинеться з натовпу в полум’я, його кинеться рятувати солдатів-татарин. У цей момент палаючі стінки обрушаться і поховають обох… Ніхто в масі не засудив нашого бійця, який кинувся назустріч власній загибелі… Не засудив тому, що сам відчував таке ж пекуче бажання посприяти! Допомогти комусь? Ворогові? Так, противнику! Але минувшини! Якого в даний момент і жаліти треба…
Можу зробити висновок, що і на боротьбі є простір милосердя та людяності.