Вмикаєш телевізор, відкриваєш газету чи інтернет-сторінку з новинами – і відразу псується настрій. Тому що хороших новин там майже ніколи не знаходиш, а читаєш про нещастя, несправедливості, жорстокості, болю. І вже навіть не дивуєшся, бо звик до того, що так воно і є. І виникає лише одне бажання – убезпечити від цього себе. Ніколи думати про інших, та й не хочеться.
Однак приблизно в душі розумієш, що в сучасному світі втратила цінність доброта. Ми всі боїмося за себе і своє благополуччя. Багато готові “йти по трупах”, лише б у самих все було в порядку. Цей страх робить людей байдужими до потреб інших… Але завтра може з’явитися хтось сильніший за тебе, хто безжально розтопче тебе.
Важко бути добрим, співчутливим і милосердним, коли образили, нашкодили, зрадили…… Хочеться віддячити за таку жорстокість і несправедливість. Однак тим самим ми змусимо кривдника відчувати ту ж злість, і потім він відплатить нам. І це замкнуте коло.
А вихід з нього – милосердя і доброта. Всі ми чули, що “на чужому горі щастя не побудувати”, але забуваємо про це, поки життя не нагадає. І часто ми самі винні в тому, що у нас з’являються вороги і недоброзичливці.
Милосердя – не абстрактне поняття, це принцип життя і поведінки, згідно з яким ми не шкодимо іншим людям, ні з яких причин. Цього вже достатньо. А якщо хочемо піти далі, можна допомогти тим, кому це потрібно. І тоді, коли будемо потребувати допомоги ми, нам теж допоможуть. Було б чудово, якби саме таке замкнене коло охопила наш світ.