Не так просто дати правильну пораду, як це може здатися на перший погляд. Як дати правильну пораду, не нашкодити співрозмовнику і зберегти добрі з ним стосунки? Деякі пропоновані нами правила і прийоми можуть вам в цьому допомогти. З їх допомогою ви краще будете себе позиціонувати і зможете давати дійсно правильні і вірні поради.
Як правильно давати поради
ОРІЄНТУЙТЕСЯ НА СПІВРОЗМОВНИКА
Вашим завданням буде повністю сфокусуватися на проблемі співрозмовника з тим, щоб йому допомогти її вирішити. На жаль, це не так-то просто. Ми уважно слухаємо людину, чіпляємося за кожне його слово, намагаємося перейнятися його ситуацією… і починаємо говорити, орієнтуючись на себе! Приміром, людина виливає вам душу з приводу своїх проблем у родині, а ви перебиваєте його заявою: «Та хіба це для тебе проблема? А от у мене як-то раз була дійсно серйозна проблема…» І ви вже повністю відходьте від теми, абсолютно забуваючи про переживання людини і про те, що він звернувся до вас за порадою. На жаль, такий підхід в корені невірний, так як орієнтуватися ви завжди повинні на людину, у якого якраз і виникла проблема. У центрі уваги повинні бути його сподівання і побажання, але ніяк не ваші вигадки і задумки.
Потрібно постаратися повністю абстрагуватися від свого власного життя і особистості, поставивши себе на місце співрозмовника. Це – те головне обставина, за якою завжди і безпомилково можна відрізнити хорошого порадника від простого базіку і пліткаря.
СПІВПЕРЕЖИВАННЯ ЯК ОСНОВА ВСЬОГО
Як людина просить у когось ради? Зазвичай він виявляє бажання з вами поговорити, чим відразу натякає на те, що йому потрібна повноцінна і слушна допомогу. Адже поживний і корисний кожному діалог можливий лише в разі повної взаємної довіри. Якщо вже людина за порадою звернувся саме до вас, ви повинні оцінити цей жест довіри. Ви завжди повинні вміти підтримати його і дати зрозуміти, що ви приймаєте його точку зору і повністю на його боці. Тільки в цьому випадку людина зможе відчувати себе в цілковитій безпеці і вам буде повністю відкритий.
Адже чим складніша ситуація, в якій опинилася людина, тим важливіше йому розраховувати на вашу постійну допомогу і підтримку. У цьому випадку він розраховує на те, що ви допоможете йому і прийміть його таким, яким він є. Але для цього потрібно вміти відчути себе «в його шкурі». Словом, ви повинні бути повноцінним эмпатом: людиною, яка вміє не тільки співпереживати, але і ставити себе на місце свого співрозмовника.
Ви ні в якому разі не повинні оцінювати дії свого протеже з погляду «правильності», моралі і думки третіх осіб і незацікавлених сторін. Потрібно не поспішати і дати можливість людині самому розібратися в своїх почуттях і переживаннях.
ЩИРІСТЬ І ВІДКРИТІСТЬ ДЛЯ СПІВРОЗМОВНИКА
Раз вже ви вирішили дати правильну пораду, ви повинні без емоцій ставитися не тільки до свого співрозмовника, але і до своїх власних почуттів і відчуттів. Але як можна придушити власні емоції? Адже всі ми є людьми, і нас можуть приводити в подив і замішання вчинки і думки конкретної людини. Якщо ви не будете приймати цих почуттів, то не зможете і поставити себе на місце свого співрозмовника. Якщо ви будете штучно відмежовуватися від почуттів співрозмовника і своїх емоцій, то він одразу це помітить і не з такою довірою до вас ставитися.
Приміром, начальник розповідає вам про те, як він «тиснув» на своїх підлеглих, дізнаючись у тих всю потрібну йому інформацію. До того ж він вів себе не дуже коректно. Ви можете погоджуватися з необхідністю дізнатися, що його цікавлять відомості, але не зобов’язані приховувати розчарування від його дій стосовно підлеглих.
Кращою стратегій в даному випадку є та, коли ви, залишаючись реальним людиною зі своїми думками та емоціями, зможете використовувати весь свій досвід для надання цінних порад. Адже кожна людина – особистість, причому особистість зі своїм характером і темпераментом, помноженим на особисті переконання. Однак ті, хто приходить до вас за порадою, у більшості випадків добре вас знають. Це тим важливіше для щирості у прояві ваших живих емоцій. Адже у багатьох випадках людина просто потребує щирому і неупередженому думці: як позитивному, так і негативному. Тут важливо дотримувати помірність, так як у випадку надмірного випліскування своїх емоцій ви неминуче перенесете весь емоційний фокус на себе.
ДОЗВОЛЬТЕ ЛЮДИНІ ЗАЛИШАТИСЯ ОСОБИСТІСТЮ
Для конструктивного діалогу ні в якому разі не можна впадати в крайності. В одному випадку ви можете взяти на себе роль Дельфійського Оракула, і віщати, не звертаючи ніякої уваги на співрозмовника. В іншому випадку людина починає погоджуватися з усім, що каже співрозмовник, перетворюючись з живої людини в автомат для підтакування.
Якщо ваша думка не збігається з думкою другої людини, він починає йти на конфронтацію, і в цьому випадку це абсолютно нормальна і правильна позиція: адже ваша думка має враховувати інтереси співрозмовника. А це означає, що ситуацію можна і потрібно обговорювати. Адже так і проявляється ваша участь і зацікавленість у вирішенні проблеми людини. Зрештою, спиратися можна лише на тверду опору. Негативна оцінка необхідна: якщо її немає, людина з доброго радника швидко перетворюється в банального і протилежного всім підлабузника, своїми лестощами ніяк не може вирішити реальну проблему. Але конфронтація повинна бути побудована так, щоб не заважати людині усвідомлювати свої проблеми і робити відповідні висновки ситуації.
ДУМАЙТЕ І ДІЙТЕ В ПОЗИТИВНОМУ КЛЮЧІ
Навіть у найтяжчій ситуації потрібно постаратися знайти точку опори для подальшого руху вперед. Потрібно постаратися допомогти людині побачити себе зі сторони, щоб так більш об’єктивно шукати коріння своєї проблеми. На жаль, багато співрозмовники самі відкидають такий підхід, так як бажають почути виключно негативні відгуки. Але опора на позитив є способом знайти внутрішні ресурси, показати, що людина чогось варта. Найчастіше опорою може стати якраз те якість, яке всіма оточуючими сприймалося як злісний недолік.
Часто буває так, що людина через свою впертість не знаходить належної підтримки у своїй родині. А адже саме за рахунок наполегливості і незалежності в судженнях людина могла зробити свою кар’єру! І для того щоб розібратися з будь-якої складної ситуації, йому потрібно опиратись саме на ці якості.
Такого роду опора означає підтримку людини таким чином, в результаті якого він сам зможе знайти власну лінію поведінки для вирішення своїх власних проблем. І ми повинні і навіть зобов’язані сперечатися з тими якостями і переконаннями співрозмовника, які як раз і заважають йому досягти успіху. Важливо дати йому чітко зрозуміти: ми критикуємо не його, а ті моменти, які не дають йому вирішити виникле життєве обставина.
ПОЗИЦІОНУЄМО СЕБЕ АДЕКВАТНО
Відразу скажіть людині про те, що ви не можете дати універсальних рецептів не можете брати на себе відповідальність у вирішенні якоїсь проблеми. Ви повинні натякнути йому на те, що лише допомагаєте розібратися в собі і наставляете на правильний шлях у кожному конкретному випадку. Чоловік повинен погодитися з тим, що ваші поради – не керівництво до дії, а лише загальна рекомендація. Діяти відповідно до цієї рекомендації зовсім не обов’язково, так як остаточне рішення завжди залишається за людиною.
У чому ваша позиція буде дуже суперечлива. Адже з одного боку ми намагаємося зрозуміти співрозмовника, поставити себе на його місце і дати правильну пораду, а з іншого – можемо його засуджувати. Ми повинні постаратися спонукати людину до самостійних дій, так як в противному випадку вирішувати його проблеми буде нікому. Не можна ставити себе в положення лише співчутлива співрозмовника, так як інакше від вас не буде реальної користі.
Ні в якому разі не можна робити вибір за людину, так як це його життя і його вчинки. В інших випадках уся ваша допомога може полягати в тому, що ви просто залишите людину наодинці з собою і своїми проблемами, пропонуючи йому самому в усьому розібратись.
Це стосується тих людей, які приймають позицію жертви, уявляючи, що їх «лікують» проти їх же волі. Якщо ви будете приймати за таких людей рішення, то і за наслідки будете нести відповідальність теж ви. А тому не варто брати на себе роль «лицаря на білому коні», піддаючись на провокації таких особистостей.
Справа в тому, що радник – не Господь Бог, точних рішень і на сто відсотків правильних порад він не дасть ніколи. Ми лише намагаємося дати своєму партнерові карту місцевості, а вже як він у ній розбереться – це його особиста справа.
