Я живу в 21 столітті твір

Ми живемо в століття стрімкого розвитку технологій. Особливо інформаційних. Насправді людство говорить про стрімкий прогрес вже три століття поспіль. Але продовжує дивуватися саме собі.

Стаціонарні телефони масово змінюються на мобільні, лампові екрани на плазмові, зв’язок досягає навіть найінтимніших і “глухих” куточків планети. Особисто мені прогрес вже не здається таким стрімким, він уже представляється мені іноді недостатнім.

Але все пізнається в порівнянні. Варто заглибитися в зовсім недалеку історію, щоб побачити разючі зміни. Ще двадцять п’ять-тридцять років тому практично неможливо було пересічній людині купити домашній комп’ютер. Щоб придбати радянську модель “Пошук” або “Партнер” потрібно було віддати кілька зарплат дорослої людини. Комп’ютери коштували дуже дорого, випускалися маленькими партіями, були рідкісні.

А які у них були характеристики в ті часи! Пам’ять комп’ютера, тобто пам’ять жорсткого диска, була якихось два мегабайти! Чи десять!… Жодного фільму було записати на диск не можна, не те, щоб складати колекції, як це роблять зараз! Якщо туди влізає одна пісня, це було великим щастям!

Яскраві і барвисті монітори, що відображають найбільш дивовижні фотографії – це вже реалії сьогоднішнього дня. Тоді монітори “видавали” вісім кольорів, то два! І не більше. А клавіатура, наприклад, у вітчизняному комп’ютері “Агат” мала сімдесят чотири клавіші, що помітно відрізняється від стандартної сьогоднішньої, де їх набагато більше.

Потім прогрес зробив крок далі. Користувачі страшно раділи, коли на жорсткий магнітний диск комп’ютера стало влазити більше сотні мегабайт інформації! З’явився оптичний диск, на якому розрахунок вже йшов на гігабайти. Люди намагалися зробити комп’ютери дешевше, це їм вдалося.

Я спробував простежити швидкість розвитку технологій на прикладі комп’ютерних. Результати прогресу здивували мене. Поки я писав цей твір, я дізнався багато нового, багато чого зрозумів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам