Одного разу мама запитала мене, ким я хочу стати, коли виросту? Це питання змусило мене задуматися, адже ніколи раніше я не думав про те, яку професію оберу в майбутньому. Я довго думав, спочатку вирішив, що буду поліцейським, потім захотів бути пожежникам, пізніше подумав, що краще бути архітектором. Але потім мені в голову прийшла думка про те, що найбільш важлива і корисна професія — це лікар.
Я зрозумів, що якщо я стану лікарем, то зможу рятувати людей, допомагати їм. Лікарі потрібні завжди, тому що люди, на жаль, не перестають хворіти. Весь час з’являються нові віруси або вдосконалюються старі. З цим потрібно боротися. Можливо я присвячу своє життя дослідженням, щоб винаходити нові ліки і не дозволяти хвороб забирати людські життя. А може, мені вдасться придумати ліки від усіх хвороб, це було б просто чудово.
У нашій поліклініці є лікар Олександр Миколайович. Його всі поважають і прагнуть потрапити саме до нього, бо він добрий і уважний, а все, що він призначає, завжди допомагає. Мама каже, що це лікар старої закалки. Він уже немолодий, але продовжує працювати, тому що не може залишити своїх пацієнтів. Думаю, коли я стану лікарем, я постараюся стати схожим на нього.
Я розумію, що ця професія дуже складна і відповідальна, і що мені доведеться довго вчитися, щоб стати лікарем, але мене це не лякає. Якщо хочеш чогось досягти, доводиться докладати багато зусиль.
Коли я розповів мамі про своє бажання, вона зраділа і підтримала мене. Мама сказала, що це хороша і потрібна професія. Коли-то вона і сама хотіла бути лікарем, але потім стала інженером. Я буду йти до своєї мети більш наполегливо.
Мама змусила мене замислитися про майбутнє і я твердо вирішив лікувати людей. Думаю, це стане моїм покликанням, я буду намагатися з усіх сил, щоб стати хорошим лікарем.