До певного моменту в своєму житті про лікарів не думав нічого. Коли я був маленьким, для мене медики були просто злими тітками, які робили мені незрозумілі болючі уколи. Я не любив цих людей в білому і боявся. Зі страхом в дитячій маленькій душі проходив кожен мій похід в поліклініку. Мама казала, що це необхідно для мого здоров’я. Коли я довго кашляв, мама знову мене вела до цих людей в білому і заспокоювала тим, що мене вилікують і я не буду вболівати.
Так йшли роки. Я розумів, що без лікарів в нашому житті не обійтися. До них зверталися як діти, так і дорослі. Вони могли допомогти людям з різними хворобами. Я думав, як це, напевно, приємно лікувати людей. Коли до тебе звертаються з спотвореними від болю особами, а виходять зі щасливою посмішкою. Доктора, напевно, і самі не замислюються наскільки роблять нас щасливими, коли виліковують від тієї чи іншої хвороби.
Іноді, звичайно ми скаржимося на їх неуважність, але… ми не замислюємося про те, що вони такі ж люди, як і ми. Вони теж хворіють. Але тим не менш, маючи дуже часто величезна кількість пацієнтів, вони намагаються кожного вислухати, зрозуміти та допомогти. Зараз я думаю, як було б здорово, якщо б люди не хворіли, якщо б мої батьки жили довго і щасливо.
Для себе я зробив висновок, що обов’язково, як виросту, стану лікарем. Буду допомагати людям, буду завжди поруч, коли моїм близьким знадобиться медична допомога.
У майбутньому мрію не тільки лікувати хворих, але і влаштовувати лекції для здорових людей, щоб попереджати хвороби. Адже багато хвороб можна запобігти й уберегти людей від них. Напевно, це величезне щастя – бачити людей, яким ти допоміг і чути щирі слова подяки.
Сподіваюся, що в майбутньому лікарі навчаться виліковувати найстрашніші хвороби і люди будуть жити довго. Я вважаю, що професія лікаря найважливіша, тому що немає нічого ціннішого, ніж людське життя. А доктор нам цю рятує життя. Обов’язково стану лікарем.