Я людина твір

Коли моя мама ображається на когось із нас, членів її родини, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найбільш переконливий аргумент. І дійсно, бути людиною у загальноприйнятому уявленні — це значить мати думки, почуття і бажання, це значить бути гідним любові і поваги.
Крилатими стали слова горьковського Сатину: «Людина — це звучить гордо!» І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до якої міри це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.
Отже, «людина» як один з видів живих істот населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій його походження — від «цинічно-приземленою» теорії Дарвіна до містичної інопланетної гіпотези природи Homo sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться в думці, що людина єдиний у трьох іпостасях — біологічної, соціальної і духовної. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як біологічна істота: він володіє певною анатомією і фізіологією, у нього існують інстинкти і основні потреби — в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду.
Однак це — лише частина потреб людини. Він не може жити, не виконуючи певні функції у суспільстві, соціумі. Усі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей — дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток як соціальної істоти вчені називають социогенезом (на відміну від антропогенезу — розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» — бути соціалізованими, включеним в життя суспільства. Тільки тоді він набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, — мова, уміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що в своїй біологічній природі людина реалізується як особина, у соціальній діяльності — як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі — стати особистістю — йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи.
Людина як істота духовна здатне мислити — висловлювати судження, робити умовиводи. Велич людської думки, як мені здається, очевидно — вражають досягнення людства у всіх сферах життя, технічний і культурний прогрес. Але, безумовно, людська думка неідеальна: за час свого існування на землі ми зробили багато, часом трагічних, непоправних помилок. Але наша велич полягає в тому, що людство, нехай повільно і з труднощами, але визнає ці помилки і прагне якщо не виправити, то більше ніколи їх не повторювати.
Таким чином, я вважаю, що тільки ставши особистістю, людина може повною мірою проявити себе у всіх трьох сферах діяльності — біологічної, соціальної, духовної — у всьому, що становить його буття.
Що ж потрібно зробити, щоб стати особистістю? Це, на мій погляд, зовсім не так просто, як може здатися на перший погляд. Особистість — це той, хто усвідомлює свою індивідуальність і прагне виразити себе, у кого яскраво виражена самосвідомість, хто має свої погляди і уявлення про життя, світ і людину в соціумі.
Однак суспільство має досить відсталу і нерухому структуру. У ньому існують накопичені століттями погляди і уявлення про те, що добре і що погано. Цих поглядів дотримується більшість членів соціуму, це вважається соціальною нормою. Такий стан справ, звичайно, не сприяє розвитку індивідуальностей, адже немає гарантії, що всі люди будуть вписуватися в норми, встановлені тим суспільством, у якому вони живуть.
Тому досить часто виникають конфлікти людини зі своїм оточенням. Це може бути сім’я, школа, місто, країна. Особистість, не схожу на інших, намагаються перетворити в «загальну масу», прирівняти до інших. Часто доля таких людей страшна — вони перетворюються на вигнанців, «білих ворон». Але досить часто трапляється і так, що пізніше неординарні погляди цих людей зізнаються відкриттям, революцією, а потім і зовсім перетворюються в соціальну норму. Такі зіткнення особистості та суспільства є поширеним сюжетом в літературі, так і в мистецтві взагалі.
Таким чином, якщо розібратися, бути людиною досить складно і відповідально. Щоб повною мірою проявити себе, розкрити свої здібності у багатьох сферах життя, потрібна велика внутрішня робота, постійне самовдосконалення. Крім цього, як мені здається, необхідно знати принципи «пристрою» цього світу, соціуму, людини; знати закони, по яких вони існують.
Звичайно, стати «відмінником» у всіх сферах життя неможливо. Думаю, головне завдання людини — визначитися, що для нього найбільш важливо, і прагнути до досягнення своєї мети. А також ніколи не забувати, що він, в першу чергу, людина — істота розумне, мисляче і почуває, на якому лежить дуже відповідальна місія — робити життя всередині себе і навколо себе кращим, світлішим, радіснішим. Думаю, в цьому — головна мета нашого перебування на цій планеті.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам