Характеристика Тетяни Ларіної «Євгеній Онєгін»

Тетяна Ларіна — образ, що відобразив всі кращі уявлення про жінку в Росії.
Тиха, сумна, мовчазна, неяскрава, чужа. Такий бачиться Тетяна на початку роману. Абсолютна протилежність своїй сестрі Ользі. Ольга — весела, легковажна дівчина. Недарма Пушкін, описуючи її локони лляні і блакитні очі, сказав про те, що подібний портрет ви зустрінете в будь-якому романі. Ольга — життєрадісна, трохи розбещена, типова панночка свого століття.

Тетяна не така. Їй притаманні загальні забави дівчат її віку. Вона дуже необщительна і надто боязлива. Улюблені заняття: слухати бабусині страшні історії, спостерігати схід місяця на небосхилі або читати. Книги були її пристрастю. Тільки книги ці були французькими романами, будоражившими її дівоче серце. Абсолютно чужа для свого середовища, Тетяна чекала чогось іншого. У книгах знаходив те, чого не було в її реальності.

Можливо, тому й полюбила Тетяна Євгенія Онєгіна, навіть не самого Онєгіна, а той образ, який сама собі придумала. Адже він був зовсім не схожий на тих, з ким вона звикла зустрічатися в своєму оточенні. Своєю холодністю до оточуючих, відчуженістю, розумом Онєгін привернув її увагу і мимоволі став об’єктом її безнадійної любові.

Лист, написаний нею в пориві почуття і відчаю — шедевр письменницького мистецтва, повною мірою відображає все те, чим жила Тетян і що так переповнювало її душу. Тут все: і сором, і признанье, і страх бути відкинутою, і розуміння різниці між ними, і розігране уяву. Онєгін був для неї довгоочікуваним принцом, спасителем, сенсом життя.

Але реальність більш проста й сувора. Звичайно, Онєгіна чіпали визнання Тетяни. Але він не почував у собі готовність брати відповідальність за чужу долю. Про це він заявляє Тетяні, виклавши їй ще й життєвий урок.

Урок пройшов не без сліду. Неймовірним зусиллям волі впоравшись з душевним болем, Тетяна навчилася жити за правилами «вищого світу». Але це не означає, що з прекрасною чистою дівчини вона перетворилася на типову бариню. Ні! Їй вдалося не розгубити свою душевну чистоту, але життя змусило її приховувати сої справжні почуття глибоко всередині. Тепер вона — дружина генерала. І ні за що вона не осрамит честь свою і чоловіка навіть заради любові до Онєгіну «Але я іншому віддана. І буду вік йому вірна!».

Так, через стільки часу Тетяна продовжувала любити Євгенія, але тепер вона не прийме його почуттів. І це не стільки образа чи недовіру, скільки моральні засади та чесність по відношенню до нинішнього дружину.

Образ Тетяни милий, улюбленої героїні великого Пушкіна, до тих пір не втратить своєї значущості в суспільстві, поки будуть в пошані чесність, щирість, обов’язок, вірність.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: