Роман «Злочин і покарання» написаний Достоєвським після каторги, коли переконання письменника взяли релігійний характер. Родіон Розкольників і Соня Мармеладова — це два головних героя цього твору, їх світогляд становить ідейну частина роману. Найважливішу роль у романі грає Соня Мармеладова. Для Соні всі люди мають однакове право на життя. Ніхто не може добиватися щастя, свого або чужого, шляхом злочину.
Доля звела героїв в такий момент життя, коли вони були необхідні один одному. Багато що об’єднує Сонечку і Раскольникова. Вона теж «переступила», вона теж злочинниця, але зробила це не заради себе, а заради близьких їй людей. Соня відчуває, що вона винна у злочині Раскольникова, ось чому так близько до серця вона приймає це. Розкольників іде до Соні, тому що він більше не може залишатися один. Він відчуває, що Соня зможе його зрозуміти. І вона розуміє його, але не розумом, а серцем. Любов Соні відродила Родіона, воскресила його до нового життя. У Соні автор втілив кращі якості, які можуть бути у людини. Вона, на відміну від Раскольникова, не зневірилася в людях і впевнена в тому, що вони за своєю природою добрі. Родіон зміг зізнатися Соні у вбивстві тільки тому, що любив її і знав, що й вона його любить.
Таким чином, у романі «Злочин і покарання» моральна суть народної життя, на думку Достоєвського, виражається через Соню в смиренні і здатності до страждання. І як казав Достоєвський: «Любов настільки всесильна, що перероджує і нас самих».