Молодий моряк всесвіту,
Світу древній дроворуб,
Постійний, незмінний,
Будь прославлений, Людина!
По глухих стежках століть
Ти проходиш з сокирою,
Целишь цибулею, ставиш мережі.
Торжествуешь над ворогом!
Камені, вітер, воду, полум’я
Ти упокорив свого уздою,
Взвил радісне прапор
Прямо в блакитний купол.
Вічно владний, вічно молодий,
У країнах Пітьми і Льоду,
Співати змусив віщий молот,
Залив блиском міста.
Крізь пустелю і над безоднею
Ти провів свої шляхи,
Щоб нервущейся, залізної
Ниткою землю обплести.
У стародавніх, вільних Океанах,
Де грали лише кити,
На сталевих левиафанах
Пробіг державно ти.
Змія, жадібно жалившего
З неба виступи дубів,
Спіймав ти нещадно,
Невпинний ловець.
І сичачи під крихким кулею,
І в склі зігнутий в дугу,
Він тепер, покірний чарам,
Світить хитрого ворога.
Цар неситий і впертий
Чотирьох підмісячних царств,
Не соромлячись, ти риєш ями,
Множишь тисячі коварств,-
Але, відважний, зі стихією
Після б’єшся, з грудьми груди,
Щоб ще над новою выей
Петлю рабства захлеснути.
Вірю, зухвалий! Ти поставиш
Над землею ряди вітрил,
Ти своєю рукою спрямуєш
Біг в просторі, між світил,-
І насельники всесвіту,
Ті, чий шлях ти перетнув,
Повторять привіт священний:
Будь прославлений, Людина!
Валерій Брюсов: хвала людині.
“Вірші про кохання і вірші про кохання” – Любовна лірика російських поетів &; українська Антологія поезії. © Copyright Петро Соловйов