Концепцію історії, проблему війни і миру розглянуті Товстим в найширшому філософському діапазоні. Мир і війна ототожнюються письменником з антитезою “життя і смерть”. Краса життя, повнота людських почуттів, чарівність радості буття – мажорна нота, яка постійно звучить в романі і кожен раз вступає в протиборство з тривожною, зловісної мелодією, що уособлює вороже нашестя, руйнує гармонію життя, зазіхає на святе право людини на світ і щастя.
Толстого як мислителя завжди приваблювала ідея “вічного миру”. Авторська думка про можливості “вічного миру” відчувається вже в перших розділах твору. Ця ідея вразила П’єра Безухова в міркуваннях абата Моріо. “Вічний мир можливий. “– поки що невпевнено говорить П’єр Андрію Болконському на вечорі в салоні Шерер. Теорія містичного і неминучого виникнення воєн була глибоко чужа Толстому. Письменник переконливо викриває антигуманний характер війни як такої. Ось авторське “передмова” до подій 1812 р. “12 червня сили Західної Європи перейшли межі Росії, і почалася війна, тобто здійснилася протистоїть людському розуму і всієї людської природи подія”. Нещадні слова Андрія Болконського, заперечення ним тези про війну як азартну гру: “Війна не любеВНОсть, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це, а не грати у війну”.
Основу “Війни і миру”, центральний “нерв” сюжету – військово – історичні події 1805, 1807, 1812 рр. У творі описані три головних військово-історичних епізоду, пов’язаних з цими датами: бій під Шенграбеном, Аустерліцька битва, Бородинська битва. Епізодами з історії, роздумом автора на історичні теми присвячено сто вісімдесят шість із трьохсот тридцяти трьох розділів книги. До роману-епопеї входить більше ста масових і майже п’ятдесят “солдатських” епізодів. “Я намагався писати історію народу. “– пояснював Толстой. “Війна і мир” є не лише геніальним відтворенням картин російської історії, своеобраВНОй “воїнською повістю” Нового часу, але і схвильованим розповіддю… про випробування людини, нації на моральну стійкість, на життєздатність.
Зв’язку, “зчеплення” (характерне слово Толстого; його повторює П’єр Безухов) приватного і суспільного життя персонажів є важливою особливістю роману-епопеї. На дорогах історії перетинаються шляхи толстовських героїв. Вітчизняна війна 1812 р. визначила знаменні повороти в житті П’єра Безухова, Андрія Болконського, Наташі Ростової. Великі і малі історичні події в романі відтворюються через сприйняття головних героїв, що проходять через їх душі і серця.
Подробиці. Такий принцип зображення історичної дійсності був важливим досягненням Толстого-художника. “Кожний історичний факт необхідно пояснювати через людину”, – Толстой записав у щоденнику. Ще в ранніх “Севастопольських оповіданнях” письменник відмовився від зображення війни в псевдоромантичному дусі події “з музикою й барабанним боєм, з майоріючими прапорами і гарцюючими генералами” і показав обличчя війни “в крові, в стражданнях, у смерті”. Воістину трагедійними є картини загибелі сотень людей у військових сутичках, під час пожежі в Смоленську, Москві, страждання полонених, горе мирних жителів. Читацьке почуття ненависті до війни посилюється і тим, що у війні гине один з улюблених героїв Толстого – Андрій Болконський.
Кульмінація всього твору – Бородінський бій – визначальний момент у житті народу і головних героїв роману Андрія Болконського, П’єра Безухова, Наташі Ростової, всієї її сім’ї.
Толстой зобразив зростання патріотичного підйому перед Бородінською битвою і ту теплоту патріотизму”, яку відчував П’єр Безухов в кожному російському солдатові перед боєм. Моральна поразка передує політичного краху наполеонівської армії. Це обставина оповідач постійно підкреслює: “Моральна сила французької атакуючої армії була вичерпана. Французьке навала, як розлючений звір, який був смертельно поранений в розгоні, відчувала свою загибель. Прямим наслідком Бородінської битви було безпричинне втечу Наполеона з Москви, повернення по старій Смоленській дорозі, загибель п’ятсоттисячної навали і загибель наполеонівської Франції, на яку перший раз під Бородіном була піднята рука найсильнішого духом супротивника”.