Введення В роки Великої Вітчизняної війни боротьба за свободу і незалежність Батьківщини стала головним зміст життя радянських людей. Ця боротьба вимагала від них граничного напруги духовних і фізичних сил. І саме мобілізація духовних сил радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни була головним завданням нашої літератури і мистецтва, які стали могутнім засобом патріотичної агітації.
Література в роки Ввв Російська література періоду Ввв стала літературою однієї теми — теми війни, теми Батьківщини. Письменники відчували себе «окопными поетами» (А. Сурков),а вся література загалом, за влучним висловом А.с Толстова, була «голосом героїчної душі народу». Вірші публікувалися центральної і фронтовий печаткою, транслювалися по радіо поряд з інформацією про найважливіші воєнні та політичні події, звучали з численних імпровізованих сцен на фронті і в тилу. Любов до батьківщини і ненависть до ворога — це той невичерпний і єдине джерело, з якого черпала в роки ВВВ своє натхнення наша лірика. У роки Великої Вітчизняної війни отримали розвиток не тільки віршовані жанри, але і проза. Вона представлена публіцистичними та очерковыми жанрами, військовим розповіддю і героїчної історії. З нарисів світ вперше дізнався про безсмертні імена Зої Космодем’янської, Лізи Чайкіної, Олександра Матросова, про подвиг молодогвардійців, які передували роману «Молода гвардія». Оборона Ленінграда і битва під Москвою стали причиною створення ряду подієвих нарисів, які являють собою художній літопис бойових операцій.
Кінематограф та театральне мистецтво в роки ВВВ Велику роль у розвитку мистецтва, починаючи з перших військових років, зіграла театральна драматургія А. Корнійчука, К. Симонова, Л. Леонова та ін За їх п’єсами «Партизани в степах України», «Фронт», «Хлопець з нашого міста»,»Російські люди», «Навала» пізніше були поставлені фільми. Багатобарвний спектр мистецтва і літератури тих років включав в себе кінематограф. В мистецтві на перше місце висунулася кінохроніка як самий оперативний вид кіно. Могутнім засобом ідейного виховання мас стала художня кінематографія. Майстри художньої кінематографії прагнули розповісти про героїв фронту і тилу так, щоб їх подвиги надихнули на нові героїчні справи тисячі і десятки тисяч солдатів, офіцерів, партизанів, трудівників тилу. Зйомки оборони міст-героїв зіграли особливу роль у розвитку радянської публіцистики. У перші червневі дні війни, проводи йдуть на фронт знімалися переважно загальним планом. Через декілька місяців ті ж хронікери вже інакше знімали запис москвичів в народне ополчення. Камера повільно ковзає по рядах добровольців, вона зупиняється на обличчі старого інтелігента, то доброзичливо стежить, як літній робітник не поспішаючи приміряє ватник, спостерігає за молодим хлопчиною, вперше беруть у руки гвинтівку. Оператор немов кличе глядачів уважніше вдивитися в ці обличчя, постаратися запам’ятати їх: адже люди йдуть захищати Москву, і багато хто, напевно, не повернуться.
У важкі для Москви дні, коли ворог опинився на відстані 25-30 кілометрів від міста, москвичі побачили на екранах новий кіножурнал-«На захист рідної Москви».Його стала випускати група кінорежисерів, залишилися в Москві. З матеріалів, що надсилаються на студію фронтовими-кинооператорами, вони монтували короткі нариси і окремі сюжети, в яких розповідалося про бої на підступах до Москви, про військові будні радянської столиці. Останні номери кіножурналу інформували глядача про ході контрнаступу частин Червоної Армії і розгром фашистських військ під Москвою. Більша частина цього матеріалу увійшла в наслідку в документальний фільм «Розгром німецько-фашистських військ під Москвою».Фільм розповідав про наступальної операції радянських військ під Москвою в грудні 1941-січні 1942 року, яка відіграла величезну роль в ході всієї світової війни. З часу Сталінградської битви почалися експерименти з синхронним записом звуку і зображення в бойових умовах. Були одиничні досвіди і в галузі кольорової і стереоскопічної фронтовий зйомки. У завершальний період війни (1944-1945) наступальні дії Радянської Армії, її визвольна місія стають темами документальної кінематографії. У роки війни кінематограф, в ряду інших мистецтв, виконував роль політичного борця і агітатора, піднімати людей на захист вітчизни.
Агітаційний плакат, як головний вид образотворчого мистецтва в роки ВВВ. Одним з найважливіших видів образотворчого мистецтв у роки війни став плакат. Художники-плакатисты оперативно відгукнулися на події перших днів війни. Вже 24 червня був надрукований у газеті «Правда» плакат з таким сюжетом: штик вонзался прямо в голову Фюрера, що цілком відповідало кінцевої мети разворачивавшихся подій. Духові часу відповідали і вдале поєднання в сюжеті плаката героїчного і сатиричного образів. У числі плакатных листів Червня 1941-го-робота А. Кокорекина «Смерть Фашистської Тварюці!».Знайдена вдала эмблематическая характеристика фашизму. Ворог показаний у вигляді мерзенного гада, у формі свастики якого пронизує багнетом Воїн Червоної Армії. Інший відомий плакат А. Кокорекина «Бий Фашистського Гада!». Серед перших військових плакатів-робота Н. Долгорукова «Ворогові не буде пощади!». Через тиждень після початку війни з’явився один з найбільш відомих плакатів воєнних років-«Батьківщина-Мати кличе».Основна сила впливу цього плакату укладена в психологічному змісті самого образу-у вираженні схвильованого обличчя простої російської жінки, її закликає жесті. У перші місяці війни сюжети героїчних плакатів були насичені сценами атак і єдиноборства радянського воїна з фашистом. Плакати воєнного часу є не тільки оригінальними мистецькими творами, а й справді історичними документами.