Твір-опис
Опис є складовою частиною композиції будь-якого художнього твору. Опис може бути також аргументує частини міркування.
Опис зображує яке-небудь явище і розкриття його ознак. Дія як таке в описах відсутній, картина найчастіше зображується статичною. Найбільш поширеними темами для творів-описів є портрети, стану героїв, природа і т. п. Серед портретів виділяють зовнішній і внутрішній опис (почуття героїв), які тісно пов’язані між собою. Опис природи можуть бути не просто фоном, а паралеллю стану героя.
В описах найбільш важливо точне слововживання при характеристиці людей чи місць. Для описового тексту характерне використання прикметників і дієслів в теперішньому часі. Найяскравіші ознаки, що створюють образ, передаються порівняннями, метафорами, метонимиями, словами з оцінним значенням, епітетами, символами і т. п.
В залежності від формулювання теми описові частини тексту можуть скласти основу всього міркування, або тільки його частина.
Наприклад, в наступних темах опис складе основу всього твору:
1. Портретна характеристика Печоріна.
2. Ідейно-художня роль сцени у Відрадному (за романом Л. Н. Толстого «Війна і світ»).
А в наступних темах опис є складовою частиною:
1. Майстерність М. Ю. Лермонтова в побудові образу Печоріна.
2. Щасливі хвилини в житті князя Андрія.
3. Конфлікт у драмі Островського А. Н. «Гроза» і його розвиток.
Твір-розповідь
З оповідних творів у шкільній практиці має місце розповідь. На вступних іспитах абітурієнти оповідання пишуть рідко. Як правило, розповідь використовується в середній школі для навчання і засвоєння таких понять, як композиція, сюжет.
Уміння розібратися в структурі оповідання, написаного майстром поетичного слова, спроба самому написати розповідь розвивають здатність естетичного сприйняття художнього твору, формують вміння коротко, динамічно викладати розповідні тексти за принципом художнього розповідання або літературного монтажу.
Розповідь описує послідовні дії, розповідає про події в їх часовій послідовності. Твори-оповідання включають такі компоненти, як зав’язка (початок дії), розвиток дії, кульмінація (найбільш важливий момент у розвитку дії) і розв’язка (кінець дії).
Оскільки в оповідному тексті на перший план виходить дію, то в ньому часто вживаються лексичні засоби, що позначають тимчасову послідовність або зміну явищ, а дієслова вживаються в минулому часі.
На оповідальних частинах художнього тексту може бути побудовано ціле твір, наприклад, «Шляхи пошуків сенсу життя князем Андрієм». Вся аргументуйте частина цієї роботи буде представляти собою стисле оповідання про основні етапи життєвого шляху Андрія Болконського.
Твір-міркування
Найбільш поширений тип виробництва. Як правило, на вступних іспитах зустрічається саме твір-міркування.
Міркування на літературну тему можуть бути в різних жанрах: з відкликання про прочитаної книзі і до літературно-критичної статті і короткого літературного огляду.
Усі розмаїтість формулювань, можна звести до трьох основних видів:
1) Тема-поняття (явище) — це таке формулювання теми, в якій не міститься прямої вказівки на ідею міркування, автор визначає її сам, наприклад, «Образ Євгенія Базарова».
Тема-поняття дає найбільший простір для самостійності: автор міркування сам визначає проблему, укладену в темі, сам вирішує її, тобто формулює основну ідею твору.