Війна — складне і страшний час в житті будь-якого народу. Саме в період світових протистоянь вирішується доля нації, і тоді дуже важливо не втратити почуття власної гідності, повага до себе, любов до людей. В годину важких випробувань, під час Великої Вітчизняної війни, вся наша країна піднялася на захист батьківщини проти спільного ворога. Для письменників, поетів, журналістів в той період було важливо підтримати бойовий дух армії, допомогти морально людям в тилу.
А. Т. Твардовський в роки Великої Вітчизняної війни стає виразником духу солдатів, простого народу. Його поема «Василь Тьоркін» допомагає людям пережити страшний час, повірити у свої сили, адже поема створювалася на війні глава за главою. Поема «Василь Тьоркін» писалася про війну, але головним для Олександра Твардовського було показати читачеві те, як треба жити в годину важких випробувань. Тому головний герой його поеми, Вася Тьоркін, танцює, грає на музичному інструменті, готує обід, жартує. Герой живе на війні, і для письменника саме це є дуже важливим, так як, для того щоб вижити, людині необхідно дуже сильно любити життя.
Композиція поеми також допомагає розкрити військову тематику твору. Кожна глава має завершену структуру, закінчена за думки. Письменник пояснює цей факт особливостями військового часу; хтось із читачів може не дожити до виходу наступної глави, а для кого-то не буде можливості отримати газету з певною частиною поеми. У назві кожної глави («Переправа», «нагорода», «Два солдати») відображено описувану подію. Сполучною центром поеми стає образ головного героя — Васі Тьоркіна, який не тільки піднімає бойовий дух солдатів, але і допомагає людям пережити труднощі військового часу.
Поема писалася в складних польових умовах військового часу, тому мова твору взято письменником із самого життя. У «Василя Теркине» читач зустріне безліч стилістичних зворотів, властивих розмовній мові:
— Шкода, давно його не чути,
Може, що зле вийшло?
Може з Теркиным біда?
Тут є і синоніми, і риторичні питання і вигуки, і властиві поетичному добутку, писавшемуся для народу, фольклорні епітети і порівняння: «куля-дура». Твардовський наближає мову свого творіння до народних зразків, до живим, зрозумілим кожному читачеві мовним конструкціям:
Мовив Тьоркін в ту хвилину:
«Мені — кінець війні — кінець».
Таким чином, поема як би в спокійній манері оповідає про військові перипетії, роблячи читача співучасником зображуваних подій. Проблеми, порушені письменником у цьому творі, також допомагають розкрити військову тематику поеми: ставлення до смерті, вміння постояти за себе та інших, почуття відповідальності й обов’язку перед батьківщиною, взаємини між людьми в критичні моменти життя. Твардовський розмовляє з читачем про наболіле, використовує особливий художній персонаж, образ автора. У поемі з’являються глави «Про себе». Так письменник наближає свого головного героя до власного світосприйняття. Разом зі своїм персонажем автор співпереживає, співчуває, відчуває задоволення або обурюється:
З перших днів гіркої години,
У тяжку годину землі рідної,
Не жартома, Василь Тьоркін,
Подружилися ми з тобою…
Війна, описувана Олександром Трифоновичем Твардовським у поемі, не здається читачеві вселенської катастрофою, невимовним жахом. Оскільки головний герой твору — Вася Тьоркін — завжди здатний вижити у важких умовах, посміятися над собою, підтримати товариша, і це для читача особливо важливо — значить, буде інше життя, люди почнуть від душі сміятися, голосно співати пісні, жартувати — прийде мирний час. Поема «Василь Тьоркін» сповнена оптимізму, віри в краще майбутнє.