Сотников і Рибак,
отримали завдання знайти продукти для партизанів, йшли по зимових полях, намагаючись
не попадатися на очі німцям. Сотников відчував себе зовсім не важливо – його
мучив кашель, він ледве йшов. Зайшовши в одну з сіл, вони знайшли хату старости,
який сказав їм, що «своїм людям» він «не ворог». Рибак і Сотників взяли у
нього овечку, і пішли далі.
Далі шлях лежав
через поле, де сховатися було складно. Рибак і Сотників почули шум підвід,
треба було швидко бігти вперед, щоб дістатися до переліска, але не Сотників
міг цього зробити – він був дуже слабкий. Тоді, почувши наказ зупиниться, він
заліг у поле і почав стріляти. Отримавши поранення, він думав тільки про те, що Рибак, можливо, дістався до
безпечного місця – Сотников не хотів, щоб із-за того, що він сам не може
пересуватися швидко, постраждав і Рибак, і партизани, яким потрібно
продовольство. Але Рибак не пішов – він повернувся за Сотниковим, і допоміг йому
дістатися до найближчого села, де вони увійшли в будинок, в якому знаходилося четверо
дітей. Старшій дівчинці було 9 років, вона нагодувала їх вареною картоплею. Рибак сказав Сотникову,
що залишить його в цьому будинку, а сам піде далі. У цей момент в будинок увійшла
мати дітей. Спочатку вона прийняла Рибака і Сотникова за німців, а потім, дізнавшись,
що вони червоноармійці, почала обробляти рану на нозі Сотникова. Рибак,
виглянувши у вікно, побачив, що до будинку підходять поліцаї. Демичиха (так звали
жінку) веліла Рибаку і Сотникову підніматися на горище. Поліцаї прийшли за
горілкою і зібралися вже йти, коли почули кашель, який доносився з горища.
Вони схопили Рибака і Сотникова, а разом з ними заарештували і Демичиху.
По дорозі в
поліцейський ділянку Сотникова хвилювало тільки те, що з-за нього арештували і
Рибака, і мати чотирьох дітей. На допиті Сотников не сказав слідчому
нічого, незважаючи на тортури. А ось Рибак
намагався ввічливо й докладно відповідати на питання слідчого, і той запропонував
йому послужити Німеччини в поліції, якщо розказане ним виявиться правдою. Повернувшись
в підвал і побачивши, що стало з Сотниковим, Рибак в душі зрадів, що його не
піддали таким тортурам.
А вранці всіх, хто був
у підвалі – а крім Рибака і Сотникова, там була ще Демичиха, той староста, у
якого вони взяли вівцю, і якого заарештували за те, що він їх не видав,
єврейська дівчинка, вивели на «ліквідацію». І тут Рибалка, вийшовши вперед, сказав
слідчому, що він згоден служити в поліції. Сотникову стало соромно і за
нього, і за те, що він, Сотників, не зміг врятувати людей, які потрапили в біду через
нього, але він подумав, що у нього немає права засуджувати Рибака. Їх привели на місце страти, де вже були
приготовані п’ять мотузяних петель. Рибак допоміг Сотникову влізти на низеньку
лавочку, і сам же вибив цю лавку з-під ніг Сотникова. Після страти Рибаку наказали ставати в стрій до інших поліцаям.
Спочатку він ще сподівався, що прямо зараз зуміє втекти, пробратися до своїх,
але побачивши очі проїжджав повз нього у возі селянина, зрозумів, що тікати
йому нікуди.