У житті кожної людини велику і важливу роль відіграє вчитель. Освіта і виховання — це сходинки в житті, які ведуть нас у доросле життя, піднімаючи на більш високий рівень розвитку. На мій погляд, важливим моментом є духовне та культурне виховання. Вчитель схожий на скульптора. Він ліпить свого учня з глини, створюючи справжні шедеври, робить нас розумнішими, освіченішими, одним словом, повноправними громадянами суспільства. У кожної дитини свої таланти. І справжній педагог, що любить свою справу, повинен побачити їх і допомогти їм розкритися, зародити зерно самостійності в нашій душі, щоб і потім, через роки ми змогли застосовувати їх у життєвих ситуаціях
Свою першу освіту я вже отримала в музичній школі. Я ще не вміла писати і читати, а мої батьки віддали мене на навчання в школу мистецтв. Перший місяць я дуже раділа тому, що у мене виявили музичний слух. Але, усвідомивши всі труднощі цієї справи, я прийшла в жах. Було пролито багато сліз. Але тато наполягав на моєму подальшому навчанні. Мамі мене було страшенно шкода, і вона, як мудра, мужня людина зайнялася зі мною вивченням нотної грамоти. Вона мене підбадьорювала як могла, вона сама навчилася грати на фортепіано. Вчитель скрипки — Денисова Наталія Володимирівна, практично, стала сімейним вчителем. Вона підтримувала, так і підтримує досі тісний зв’язок з нашою родиною, запрошуючи нас на концерти, виступи, творчі вечори. Лише завдяки терпінню і витримці мого педагога, я збагнула таємниці великих творів музичної класики. Мої дитячі пальчики мене не завжди слухалися. Не відразу виходило звучання мелодії. Перші звуки були далекі від досконалості. Я трудилася день і ніч. Багато часу йшло на те, щоб мої руки звикли до інструменту. Для мене складно було вивчити нотний текст, витримати паузи. Після багатогодинних щоденних занять музикою, нарешті-то я навчилася отримувати чарівні звуки скрипки і фортепіано, передавати характер і настрій твору.
Зараз мені вже 13 років. У минулому 2009-2010 навчальному році підійшли до кінця роки мого навчання в музичній школі. Я закінчила школу мистецтв з хорошими результатами.
Озираючись назад, хочу сказати величезне спасибі свого вчителя по класу скрипки Денисової Наталії Володимирівні. Ця людина вкладає свою душу в духовне виховання дітей. Вона не тільки професіонал, майстер своєї справи, але і турботливий, розумний, розуміючий чоловік. Пригадуються її мудрі слова: «Насамперед, я вчу вас труду! Це дуже стане в нагоді вам в майбутньому житті». Наталія Володимирівна навчила любити і розуміти музику! Тільки завдяки її суворості, вимогливості, дисциплінованості і в теж час підтримці, я закінчила музичну школу. За сім років навчання я залишила в школі мистецтв шматочок свого серця, шматочок своєї душі. Тут я разом з викладачем пережила багато. Були і перемоги, і образи, і розчарування, і веселий сміх, і гіркі сльози. Розлучатися було дуже важко. Забути все це просто неможливо. Іноді я заглядаю сюди, в це давно знайоме мені будівля, заходжу в кабінет, з яким мене багато що пов’язує, сідаю навпроти Наталії Володимирівни, як ніби нічого не змінилося. І радію приємного спілкування з близькою мені людиною, став, практично рідною.
На заняттях бувало всяке. Десь мій учитель мене жорстко відчитував за вчинені промахи, десь завищував оцінки, підтримуючи в мені віру в себе. Але я твердо впевнена: вона любить нас, своїх учнів такими, якими ми є! Наталія Володимирівна — мудра людина. Багато її висловлювань запало мені в душу. Ось одне з них: «Роби добро, і воно обов’язково до тебе повернеться!». Вона повторювала його в моменти, коли у мене довго не виходило гідно виконати те чи інше завдання. Я починала злитися на весь світ. Вона зупинялася, брала в свої руки мої долоні і повторювала: «роби добро і воно обов’язково до тебе повернеться, роби не гнівайся, навіть якщо тобі щось не вдається!» як не дивно злість йшла, з’являлося бажання стати сильніше, вирішити виникаючі труднощі. Приходило розуміння, що все в нашому житті залежить від нас самих, від наших мрій, зусиль, вчинків.
Величезне спасибі педагогам всієї музичної школи. Вони виховували мене. Вони брали таку ж участь у моєму житті як і мої батьки. Роль учителя музики в моїй долі важлива. Дорогого коштує — викликати емоції в людській душі звуками скрипки. Колосальні сили потрібно витратити, щоб неслухняні пальчики дитини видавали чарівні звуки на концерті.
Я починаю замислюватися про майбутнє. Я сподіваюся створити хорошу сім’ю. Я вірю, що у мене будуть талановиті та здібні діти, яких я сама віддам в руки чудових викладачів. Я буду так само, як і моя мама, всіляко підтримувати своє чадо, переконувати його в необхідності музичної освіти, хоча б для загального розвитку особистості.
Поважайте, цінуйте і любіть своїх педагогів! Не ображайтеся на них. Їх суворість і наполегливість необхідна. Це допоможе вам у житті.