У романі видно, що деякі герої показують свою суперечливість. Родіон Розкольників – “колишній студент”, як розповідав нам автор у своєму романі. Він не закінчує навчання до кінця, причина чого є бідність. У Раскольникова був друг, з яким вони разом навчалися – Разумихин. Розкольників бере у матері гроші, причому останні, тим самим обмежуючи свою гордість. У нього з’являється ідея про те, як би прославити себе тим чи іншим вчинком. Але в той же час він забуває про те, що служити людям – це мета великого людини. Насправді, в його свідомості все відбувається навпаки. З роману ми точно дізнаємося, що на злочин Раскольникова штовхнула не бідність. Також він говорив, що міг би продовжити навчання, але як?
Так, виправдати Раскольникова було б легко, якщо злочин він вчинив би із-за бідності.
На мою думку, Достоєвський хотів спочатку розвинути в Родионе тему маленької людини. Може бути, з-за потреби і було скоєно злочин. Але головний герой після свого вчинку навіть не знає, яку саме суму він взяв. Для нього це було не важливо. Він людина, ось що головне.
На мою думку, основа… гуманності роману полягає в теорії Раскольникова, розділила народ на 2 групи.
Яка ж винність Родіона? А ось вина як раз і полягає в тому, що Раскольников перейшов межі, що допомагають людині залишатися собою, і якщо людина хоче бути собою, то він ніколи не переступить через ці кордони. Девіз для Раскольникова: мета виправдовує засоби. Ось це і є те, проти чого варто автор. Трагедія для Родіона опинилася в слабкості, яка не відповідала його теорії. Розкольників розуміє, що потрібно не думати про мораль, щоб перейти межу, яка відділяє сильних від слабких.
Коли головний герой опиняється на каторзі, до нього приходить відчуття провини. За словами Достоєвського, це і є тема особливого роману.
Страждати самому краще, ніж доставляти це відчуття іншим, своїм проблеми потрібно вирішувати самому, – такий моральний сенс роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Яка ж трагедія Раскольникова? Родіон Розкольників показаний нам сильною натурою, людина вселяє повагу, вміє розбиратися в людях. “По ній величезна, до спокусі жадібна йде натовп,” – говорив автор. І в такому натовпі немає місця тим, хто міг би принести хоч якусь користь. В цьому і полягає трагедія Раскольникова.