Сатира у творчості В. В. Маяковського відіграє серйозну роль. Поет вважав, що тільки сатиричні рядки здатні допомогти в боротьбі з людськими і суспільними вадами: бюрократизмом, лицемірством, ханжеством, міщанством, вшануванням чинів та іншими, багато з яких, безперечно, актуальні у всі часи. Не є винятком вони в сучасній Росії, причому бюрократизм та чиношанування в даний момент досягли величезних масштабів.
У своїх віршах Маяковський активно бореться проти тупого міщанства, так як саме в міщанської вульгарності і самовдоволення, обивательському егоїзмі він бачить серйозного ворога нового, кращого життя. В одному з перших своїх віршів – “Про погані” – автор заявляє, що “страшніше Врангеля обивательський побут”. У багатьох своїх сатиричних віршах на цю тему поет зумів розкрити сутність міщанства, показати його духовне убозтво, егоїзм. Ці герої повсякденному житті хвилюються тільки про становище в світі, “надбавку до тарифу”, “затишних кабінетах і спаленках”:
Грубуватий пустощі Маяковського може виправдати і зрозуміти будь-який сучасний читач, якому кпини радянського поета напевно здадуться дуже влучними і правдивими, тому що багато чого з почутого здається таким знайомим.
Особливу ненависть до себе Маяковський викликає у тих, кого відверто звинувачує і висміює. Незадоволені ним лицеміри-угодники, пліткарі, труси, “служаки” і тому подібні негідники. Примітно те, що назви сатиричних віршів Маяковського точні, стислим і гострі: “Про погані”, “Підлиза”, “Ханжа”, “Блек енд уайт”, “Прозасідалися”, “Нате!”, “Вам”, “Гімн судді” та ін У них поет… чітко протиставляє свою громадянську позицію тієї позиції і манері поведінки, які він жорстко критикує у вірші “Блек енд уайт”. Тут Маяковський оголює нерівність, яке пронизує всі сфери капіталістичного світу (на прикладі расової дискримінації), яке виділяється в чіткий контраст білого і чорного: “у білих – долари, у чорних – ні”.
У світі, який висміює Маяковський, встановлене і засвоєно, що краще, якісне, смачне і красиве – для білих і багатих, а бідним і чорношкірим уготована в цьому світі лише чорна робота та “зламана життя”:
Буквально в кількох рядках поет передає своє ставлення до такого несправедливого устрою життя. У сатиричних рядках зображена “рай-країна Гавана”, “країна, що треба”, і тут же чітке авторське протиставлення – на тлі “райського життя” читач бачить бідного негра Віллі, життя якого безрадісна, тому “волосся у Віллі виліз”, а “живіт у Віллі вліз”. На жаль, ця картина дуже нагадує нам нинішнє становище: ставши на рейки капіталізму, ми чітко побачили грань між життям багатих і бідних.
Можна по-різному ставитися до сміливих викривальним словами Маяковського та його творчості в цілому, але неможливо не помітити, що це крик душі поета-громадянина, шалено любить свого батьківщину, поета, який йде вперед і веде за собою, допомагаючи своїм мистецтвом “выволочь” країну з багна, щоб жити краще. Маяковський не міг і вважав негідним поета писати “сладенькие” вірші тоді, коли країна серйозно “хворіла”.