Чингіз Айтматов (нар. у 1928 р.) — одна з найбільш видатних фігур сучасної радянської літератури. Це письменник глибоко національний, але з перших же кроків у літературі він став відомий у всьому Союзі. В якості одного з видатних радянських письменників він широко популярний за кордоном. Останні роки він часто виступає з лекціями, інтерв’ю, на різних форумах.
Однак перш ніж до Айтматову прийшов успіх, він багато і напружено працював: шукав свої теми, своїх героїв, власну манеру оповідання. З самого початку його твори відрізняли особливий драматизм, складна проблематика, неоднозначне рішення проблем. Такі ранні повісті: »Джаміля» (1957), »Топольок мій у червоній косинці» (1961), »Перший учитель» (1963). На останній повісті зупинимося трохи докладніше. Сам автор говорив: ». у »Першому вчителі» я хотів утвердити наше розуміння позитивного героя в літературі. Я постарався поглянути на цей образ нашими сучасними очима, я хотів нагадати теперішньої молоді про її безсмертних батьків».
Образ вчителя, з усіх сил прагне відірвати дітей своїх односельців від невігластва, до болю сучасний. Хіба й сьогодні життя вчителів-сподвижників не спрямована на те ж? І хіба не глибоко прав критик Ст. Панкін, що »поважати вчителя — ця наука чомусь дається важче інших».
Поступово все ширше і глибше стає охоплення життя, письменник все більше прагне проникнути в її таємниці, суть найгостріших питань сьогодення. При цьому проза Айтматова стає більш філософської; суперечності, колізії досягають дуже великої сили. Ускладнюються способи розповіді. Часто нерозривно зливаються роздуми, внутрішні монологи героя з власною промовою. Підсилюється роль фольклорних елементів, у розповідь вплітаються ліричні пісні ( »Прощай, Гульсари!»),
перекази, міфи, легенди (»Білий пароплав», »Рябий пес, що біжить краєм моря»). Від цього образи набувають особливе, символічне значення, поглиблюється філософська спрямованість творів.
Деякі критики виділяють три періоду у творчому розвитку Ч. Айтматова. »Джаміля», »Верблюжий очей», »Топольок мій у червоній косинці», »Перший учитель»- твори першого етапу. Другий утворюють повісті »Материнське поле» (1963 р.) і
»Прощай, Гульсари!» (1966р.). Третій починається з »Білого пароплава» ( 1970). Це також »Ранні журавлі», »Рябий пес, що біжить краєм моря» і роман »Буранний полустанок». »Особистість і Життя, Народ і Історія, Совість і Буття — от проблемні пари трьох зазначених ступенів сходження Айтматова до усе більш глибинним сутям»,- пише дослідник творчості письменника Р. Грачов.
Не просто окремі люди з їх почуттями і думками, а Людина взагалі стає в центрі уваги письменника. Він прагне осягнути закони буття, сенс життя. Так, немає конкретних прикмет часу, індивідуальності характерів у філософській повісті
»Рябий пес, що біжить краєм моря». Сенс її в думах старого Органу: ». перед обличчям нескінченності простору людина в човні ніщо. Але людина мислить і тим сходить до величі Моря і Неба, і тим стверджує себе перед вічними стихіями, і тим він соизмерен глибині і висоті світів». Всім своїм змістом ця повість є підходом до роману »Буранний полустанок» ( інша назва »І довше століття триває день» ). Головне в романі — це принципово нове осмислення часу і простору, це весь світ наш з раздирающими його протиріччями, світ на межі катастрофи. Твір глибоко философично і художньо. Не можуть не подобатися і люди праці, вічні трударі, які з такою любов’ю зобразив автор.
Критик ділив творчість письменника на три періоди в 1982 році. Але, здається, перебудова з’явилася можливістю для ще більш високого підйому майстерності письменника. З її початком виходить у світ »Плаха». Ця книга про відносини Людини і Природи, про пошуки сенсу життя, і про призначення релігії в її кращих проявах для нас, і про біду нашого часу — наркоманії, і багато чому іншому. За охопленням тим, багатоплановості, філософського підходу і глибині символіки цей твір перевершило всі раніше написане.