Твір за твором «Юшка»

Відомий письменник А. П. Платонов темою більшості своїх оповідань вибрав правдивий опис життя простих людей. Народившись в сім’ї залізничного слюсаря, вже в чотирнадцять років Андрій Платонов почав працювати. Тому йому були особливо зрозумілі погляди, почуття і відчуття селян, майстрового люду, жебраків мандрівників. Всіх людей письменник вважав незвичайними, гідними жити на цій землі.

Головним героєм оповідання «Юшка» є бідний підручний коваля, Юхим. У народі його звуть просто Юшкою. Цей нестарий ще чоловік з-за сухот рано перетворився на старого. Він був дуже худий, слабкий руками, майже сліпий, але працював з усіх сил. Рано вранці Юшка вже був у кузні, роздував хутром горн, носив воду й пісок. І так цілий день до самого вечора. За роботу його годували борщем, кашею та хлібом, а замість чаю Юшка пив воду. Одягнутий він був завжди у старі

Штани й блузу, наскрізь пропалені іскрами. Батьки часто говорили про нього недбайливим учням: «Ось ти будеш такою ж, як Юшка. Виростеш і будеш ходити влітку босий, а взимку в худих валянках». Діти часто ображали Юшку на вулиці, кидали в нього гілки, каміння. Старий не ображався, спокійно йшов мимо. Діти не розуміли, чому їм не вдається вивести Юшку з себе. Вони штовхали старого, сміялися над ним, і раділи, що він нічого не може вдіяти з кривдниками. Юшка ж теж радів. Він думав, що діти пристають до нього, тому що люблять. Вони не можуть інакше виразити свою любов, тому й терзають нещасного старого.

Дорослі не сильно відрізнялися від дітей. Вони обзивали Юшку «блажным», «твариною». Від лагідності Юшки вони приходили ще більшу жорстокість, часто били його. Одного разу після чергового побиття дочка коваля Даша в серцях запитала, навіщо взагалі Юшка живе на світі. На що той відповів, що народ його любить, він потрібен людям. Даша заперечила, що люди б’ють Юшку до крові, яка ж це любов. А старий відповів, що народ його любить «без поняття», «серце в людях буває сліпе». І от якось раз увечері до Юшці причепився на вулиці перехожий так штовхнув старого так, що той упав навзнак. Більше Юшка вже не піднявся: кров пішла у нього горлом і він помер.

А через деякий час з’явилася молода дівчина, вона розшукувала старого. Виявилося, що її, сироту, Юшка помістив в Москві в сім’ю, потім навчав у школі. Він збирав своє мізерну платню, відмовляючи собі навіть у чаї, лише б підняти на ноги сироту. І ось дівчина вивчилася на лікаря і приїхала, щоб вилікувати Юшку від його хвороби. Але не встигла. Пройшло багато часу. Дівчина залишилася в місті, де жив Юшка, працювала лікарем в лікарні, завжди всім допомагала і ніколи не брала грошей за лікування. І всі називали її дочкою доброго Юшки.

Так свого часу люди не змогли оцінити красу душі цієї людини, серце їх було сліпим. Вони вважали Юшку марним людиною, якому немає місця на землі. Зрозуміти, що старий прожив життя не даремно, вони змогли, лише дізнавшись про його вихованці. Юшка допомагав чужій людині, сироті. Чи багато хто здатні на такий благородний безкорисливий вчинок? А Юшка збирав свої гроші, щоб дівчинка виросла, вивчилася, використала свій шанс в житті.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: