Важко знайти людину, який би не був знайомий з творчістю великого російського лірика Сергія Єсеніна. Його поезія настільки глибока, ніжна, емоційна, що з перших рядків поринаєш у вірші і залишаєш їх у серце назавжди.
Біографія Єсеніна досить суперечлива. З багатьох творів ми дізнаємося про його розгульного життя, знаємо, що автор користувався популярністю у жінок, та й сам був дуже влюбчивым. Але в теж час ми бачимо прекрасної людини, лірика, чоловіка, серце якої переповнене любов’ю до Батьківщини і повагою до жінки.
Практично в кожному вірші поет описує красу Батьківщини, її безмежні простори, приємний шум зелені, стрункі берези і сині озера. У будь-який час року, переживаючи важкі часи, виходячи на шлях революції, для автора Росія завжди була прекрасна. Він милувався нею, але в теж час його не покидала думка про… тяжкій і суворій долі рідної країни. Поезія Єсеніна глибоко патріотична, але в ній зберігається особливий стиль, який властивий поету-лірику.
Говорячи про поезію Єсеніна, неможливо не згадати його вірші про кохання. Любовна лірика поета – це моя улюблена частина творів, які завжди читаються на одному диханні. Особливе розуміння відносин між чоловіком і жінкою прийшло до поета в останні роки життя. Саме зрілий погляд на любов показаний у збірці віршів “Перські мотиви”. В останні роки життя було написано вірш “Лист до жінки”, в якому, як мені здається, автор просить вибачення у всіх жінок, яких колись любив, але не зміг зберегти любов.
Кожен вірш унікально, всі роботи автора різні, як і сам поет. Він постає перед читачем в різних образах: романтик, закоханий, пустотливий гуляка, блукач, мандрівник, але завжди неймовірно щирий і глибокий.