З одного боку Герасим показаний позитивним героєм. Він працьовитий, вірний, сильний і старанно виконує свою роботу. Він відчуває різні почуття, нікому не бажає зла. З іншого боку він безвольний людина, настільки звик підкорятися волі барині, що її наказ штовхає його на вбивство коханої істоти. В особі Герасима, Тургенєв показує всю тяжкість кріпацтва на Русі. Людина, що не має своєї волі, вимушений підкорятися, але народжений вільним душею, мучиться. Здавалося б, глухонімий, а скільки переживань. Тут і любов до пралі Тетяні, і розбите серце, і прихильність до живої істоти.
І, в той же час, досконала нездатність не підкоритися волі барині. Скільки страждань зазнає душа цієї людини. Втративши єдиного істоти, яка щиро і безкорисливо його любило, Герасиму залишається тільки самотність. Розповідь змушує читача задуматися хто ж беззахисною Муму іл сам Герасим? Вони обидва не мають прав, обидва залежать від когось. Як всі кріпосні в той час. Збірний образ російського селянина Тургенєв вклав у свого героя. Він сильний, міцний, але безмолвен. У кріпаків права голосу не було, у Герасима не було можливості говорити.
Але своїм вчинком він зміг показати, що позбувшись всього людина стає вільною, адже у село він поїхав сам і ніхто його не зупинив. Тургенєву хотілося щоб кріпосні селяни знову стали вільними й могли говорити й робити щось, не підкоряючись чужій волі. Безправність кріпаків того часу була абсолютною. А Герасим пішов з двору барині як переможець. Його вчинок дає надію на те, що коли-небудь глухонімі селяни знову знайдуть свободу і можливість говорити, аби їх почули.
Бариня вирішила одружити п’яницю Капітона на коханою Герасима. Вирішивши, що така жінка зможе відвадити черевичника від спиртного. А щоб Герасим, в пориві почуттів не побився з Капитоном, дворецький Гаврило підмовив Тетяну, для сміху, зобразити п’яну. Для Герасима п’яні люди були ненависні. Побачивши хиткі Тетяну Герасим був приголомшений. У його світі… без звуку, все перевернулося. Цілий день провів Герасим в двірницькій переживаючи і страждаючи. А потім змирився і перестав звертати увагу на Тетяну і її чоловіка Капітона.
Через рік, остаточно п’янички Капітона з дружиною пані відправила в село. І тут стає зрозуміло, що почуття Герасима не згасли остаточно. Відправившись проводжати Тетяну з чоловіком і на прощання подарував їй червоний паперовий носовичок. Повертаючись Герасим підібрав цуценя. Голодний і мокрий собака був такий беззахисний, що Герасим, самотній і нещасний, вирішив подбати про собаку. Глухонімий Герасим назвав цуценя Муму, і дбав про нього, як про рідну дитину.
Він полюбив ласкаву Муму всім серцем. Прив’язався до неї і життя без неї не уявляв вже. Але пані вирішила, що собака агресивна і звеліла прогнати її з двору. Тварини не підкоряються чиєїсь волі, вони або віддано люблять або ж бояться і проявляють агресію. Бариня хотіла погладити Муму, а собака незнайомої людини злякалася і вишкірилася. Люди на подвір’ї біля барині були підневільні, тому довелося виконати наказ. Муму віднесли на базар і продали. Другий раз втратив Герасим дороге його серцю. Душа його розривалася, але Муму ніде не було. Через деякий час собака повернулася до улюбленого хазяїна.
Прибігла, з уривком мотузки на шиї. Намагаючись захистити Муму від барині Герасим не випускав собаку з комірчини, гуляв з нею тільки вночі і всіляко намагався приховати факт існування Муму. Але одного разу собака гавкав і бариня все дізналася. Зі злості наказала вона вбити собаку. Герасим був людиною підневільним і наказ барині виконав. Нагодувавши в харчевні в останній раз Муму він відвіз її на човні на середину річки, прив’язав камінь і кинув у воду. Що творилося в цей момент в душі цього нещасного чоловіка важко собі уявити. Повернувшись він зібрав свої речі і поїхав у рідне село. Бариня повертати його не стала, так як була на нього зла.