Головним героєм розповіді є хлопчина – сирота, рано втратив батьків. Вихованням онука бабуся з дідусем, з якими і живе хлопчик.
Всією душею дитина тягнеться до сусідських дітей, у яких є мати і батько. Сусідська сім’я живе весело і безтурботно, не звертаючи уваги на нужду і позбавлення. Часто вони дружно збираються за одним столом, і коли є гроші, влаштовують бенкет горою, ведуть розмови, співають пісні. Хлопчик тікає до сусідів, щоб якось заповнити душевну порожнечу, заглушити тугу за своїм батькам.
Одного разу бабуся відправляє онука в ліс за суницею, пообіцявши за це купити йому чудову річ – пряникового коня.
Дітлахи, набравши суниці, негайно з’їдають всю ягоду і підбивають на це героя оповідання. Піддавшись на подначкі сусідських дітей, хлопчик висипає свою суницю на траву і всі разом вони з’їдають і її. Залишившись без ягід, хлопці юрбою біжать на річку, де проводять весь день.
Настає вечір і приходить пора повертатися додому. За порадою друзів герой оповідання набиває… свій туесок травою, а зверху прикриває її кількома горсточками суниці.
Повернувшись додому, хлопчик боїться, що його обман буде зараз же розкритий, але бабуся прибирає туесок в льох, і він щасливо уникає покарання.
Коли він лягає спати, його починає мучити совість за свій ганебний вчинок. Він вже вирішується у всьому зізнатися бабусі, але прийнявши до уваги, що втомлена за день бабуся спить, хлопчик відкладає своє рішення на ранок.
Однак, прокинувшись вранці, бідолаха дізнається, що бабуся вже попливла човном у місто. Весь день нещасного дитини терзає відчуття провини, і пізно ввечері пробравшись у комору, він ще одну ніч проводить в муках і страху.
Прокинувшись вранці, хлопчик чує, як бабуся кожному приходить знову і знову розповідає про його вчинок. Згораючи від сорому, він лежить, не відкриваючи очей, поки дідусь не відправляє його повинитися перед бабусею.
Звичайно, бабуся подарувала онука, і коня пряникового купила, але урок, який вона дала своєму онукові, запам’ятається йому на все життя.