Роман “Євгеній Онєгін” був написаний А. С. Пушкіна в першій половині 19-го століття. Він оповідає про історію кохання молодого, втомленого від світського уваги дворянина і простої провінційної дівчини, яка також не любить бути в центрі світського життя, а воліє проводити час на природі, читаючи книги, вивчаючи народні повір’я. Тема любові є ключовою у творі. Всі герої, так чи інакше, висловлюють своє ставлення до цьому високому почуттю.
Один з головних питань, на які намагається дати відповідь письменник, це вміє любити Онєгін. Головний герой з юних років звик жити у світській брехні і лицемірному суспільстві. Він і сам розуміє, що любов це щось інше, а не та фальш, яка йому зустрічається на балах і світських прийомах. Однак, не бажаючи зв’язувати себе серйозними зобов’язаннями і обіцянками, намагається триматися від цього почуття подалі. Він просто закриває своє серце і не хоче любові, бо так простіше жити. У Онєгіна гідне виховання та освіту, багату спадщину і всі шанси на благополучне життя, але любові він так і не знаходить, а коли знаходить, то виявляється занадто пізно.
Тетяна Ларіна. з якої він знайомиться під час свого “відпочинку” в селі, виступає його антиподом. В питаннях любові вона безмежно щира і вірить, що з цим почуттям пов’язано саме поняття щастя. У героїв багато спільного, але погляди на любов разюче відрізняються. Вони обидва цураються світського шуму, не люблять багато спілкуватися в суспільстві, ведуть відокремлений,… замкнутий спосіб життя і більше часу проводять за читанням книг. Книги, до речі, відіграють велику роль у житті цих героїв. Виявивши величезну бібліотеку в маєтку Онєгіна, Тетяна ще більше переконується, що її вибір був правильним. Але ось позначки на полях, по яких вона починає розуміти, що коїться в душі у обожнюваного нею людини, приносять розчарування.
Євген дійсно не вміє любити, принаймні, до певних подій він переконаний, що у любові немає сенсу. З цього приводу він не раз затіває спір з Ленським – єдиним другом, якого він здобув в селі. Ленський – натура романтична, чуйна і тонка. Він мрійник і поет, який прагне до чистої і щирої любові. На цьому грунті вони і сваряться. Конфлікт, що став причиною смерті друга, раптом чітко прояснює всю ситуацію Онєгіну. Він, нарешті, усвідомлює, що це велика втрата в житті втратити такого друга. Він починає розуміти сенс слів, сказаних колись Ленським про неминучості й необхідності любові. Саме після подій у селі світогляд головного героя змінюється. З часом він навіть розуміє, що міг любити Тетяну.
До фіналу твору він стає істинно люблячою людиною. Головною метою письменника, на мій погляд, було показати ці зміни, продемонструвати переродження Онєгіна. На жаль, Тетяну він вже не зміг повернути, але зрозумів одне, як важливо в цьому світі любити і бути коханим. У всі часи здатність любити була головним критерієм оцінки літературних героїв і цей роман Пушкіна не виняток.