(288 слів) Тетяна у творі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” втілює в собі ідеал російської дівчини. Її поведінка і внутрішній світ змінюються протягом роману, але при цьому вона залишається вірною собі і своїм принципам. Якщо на початку історії вона ще по-дитячому наївна і міла, то до кінця вона стає гордою розумною жінкою.
Старша дочка Ларіних – романтик. Вона любить читати і дуже переймається долями книжкових персонажів. Тетяну тягне все містичне і загадкове. З цим також пов’язана її близькість до народу: вона вірить переказами, віщим снам і ворожінь. Пушкін підкреслив індивідуальність героїні на фоні дівчаток-“пустушок”, як її сестра. Його Тетяна – одухотворена, ніжна, мрійлива, чесна і мудра, але це мало хто бачить у ній. Незважаючи на те, що вона тиха й непримітна, в ній безліч почуттів, які вона хоче подарувати комусь особливому. Її любов до Онєгіна трепетна, чуттєва, вічна. Але, на жаль, він не в… силах прийняти її.
Після відмови Онєгіна і шлюбу з генералом Тетяна сильно змінилася. Пішла дитяча наївність, тепер її замінюють ставність, раціональність, мудрість. Вона не втратила своє справжнє “я”, незважаючи на те, що стала улюбленицею світського суспільства, на відміну від Онєгіна, якого вищий світ придушив. Найбільше мене зачепила в Тетяні її вірність. Вона все ще любить Євгенія, але ні за що не піде на зраду свого чоловіка. Це говорить про те, що вона дійсно благородний чоловік. Вона вірна своєму слову і чесна перед собою. Онєгін своєю відмовою не зломив її, а дав корисний урок. Тепер вона набагато краще розбирається в людях, знає їх істинні мотиви, уміє триматися в суспільстві.
Пушкін з любов’ю створив образ сильної дівчини з глибоким внутрішнім світом. Які б обставини не намагались її зламати, вона протягом усього роману не втрачає своєї природності. Тетяна – безсмертний ідеал не просто жінки, а людину честі.