Твір “Влада грошей над людиною”

Створюючи “Людську комедію”, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. Він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників.
Однією з багатьох тем, що звучать у його творах, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота.
Це особливо яскраво відображено в двох відомих творах Бальзака – “Гобсек” і “Євгенія Гранді”.
Твори Бальзака не втратили своєї популярності і в наш час. Вони популярні і серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають в його творах мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. І для цих людей книги Бальзака – справжня комора життєвого досвіду.
Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, жага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку.
Єдине, до чого він прагне, це мати все великими і великими багатствами. Здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності і, стягуючи за векселями, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. Але і ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б трохи грошей: живучи в бідності, Гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків. Ведучи скромну, непомітну життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. Але з тими небагатьма людьми, які звертаються до нього за допомогою, він настільки нещадний, настільки глухим до всіх їхніх благань, що нагадує швидше якусь бездушну машину, ніж людину. Гобсек не намагається зближуватися ані з однією людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери по професії. Він знає, що у нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти її. Він нічого не хоче знати про неї, бо вона – його спадкоємиця, а Гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може змиритися з тим, що він коли-небудь помре і розлучиться зі своїм багатством. Гобсек прагне якомога менше витрачати свою життєву енергію, тому-то він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужим до всього навколишнього.
Гобсек переконаний, що тільки золото править світом. Однак автор наділяє його і деякими позитивними індивідуальними якостями. Гобсек розумний, спостережливий, проникливий і вольова людина. У багатьох судженнях… Гобсека ми бачимо позицію самого автора. Так, він вважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої вади він приховує під маскою порядності та доброчесності. І він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях. Перетворившись на уособлення влади золота, Гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви і дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями з-за кожної копійки, не поступаючись їм у ціні. Помирає Гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота в каміні.
Папаша Гранде – кремезний “добряк” з шевелящейся шишкою на носі, фігура не настільки таємнича і фантастична, як Гобсек. Біографія його цілком типова: заробивши собі стан в смутні роки революції, Гранде стає одним із самих іменитих громадян Сомюра. Ніхто в місті не знає справжніх розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. Однак багач Гранде відрізняється зовнішнім добродушністю, м’якістю. Для себе і своєї сім’ї він шкодує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб топити в хаті, він не чинить сходи, тому що йому шкода цвяха.
Незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину і дочку, він не настільки самотній, як Гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі стосунки. Але все ж за своєю непомірною скупості Гранде втрачає будь-яку довіру до людей, у вчинках оточуючих він бачить лише намагання розжитися за його рахунок. Він тільки робить вигляд, що любить свого брата і дбає про його честі, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. Він любить Нанетту, але все ж безсовісно користується її добротою і відданістю йому, нещадно експлуатує її.
Пристрасть до грошей робить його абсолютно нелюдським: смерті дружини він боїться за можливості розділу майна. Користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. Дружину і дочку він сприймає як частину своєї власності, тому його вражає те, що Євгенія посміла сама розпорядитися своїм золотом. Гранде не може жити без золота і ночами часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. Ненаситна жадібність Гранде особливо огидна в сцені його смерті: вмираючи, він вириває з рук священика позолочений хрест.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: