Учитель – людина, яка може робити важкі речі легкими.
Професія вчителя – одна з найдавніших на Землі. Свій початок вона бере ще з тих часів, коли старші навчали молодших полювання і землеробства. Часи змінювалися, і вже не батьки навчали своїх дітей, а мудреці, старійшини, філософи, а згодом вчені і вчителі. При цьому змінювалося освіта, технології, форма навчання, і наші уявлення про те, яким повинен бути вчитель. Учитель сьогодні – людина, покликаний передавати іншим досвід, накопичений людством, творча особистість, спроможна створювати, планувати і здійснювати всі свої ідеї.
Він – вихователь, приклад для учнів, який допомагає увійти в храм науки, дає можливість доторкнутися до фундаментальних знань і відчути захват від маленького власного відкриття. Тепер перед нами стоїть питання. Яким же повинен бути вчитель майбутнього? Не багато людей задають собі таке питання, але я вважаю, що все-таки замислитися над ним стоїть. Адже школа – наш другий дім, а вчитель – другий батько, отже, ця людина має відповідати певним вимогам.
В моєму розумінні образ вчителя – це образ універсального людини. В наш час, тим більше в майбутньому, однією з головних завдань вчителя стає – навчити дітей вчитися, щоб вони самі змогли знаходити потрібну інформацію і поза уроку, показати шляхи її знаходження, аналізу і як грамотно її використовувати. Він повинен ставитися до учня як до особистості, як до відповідального і самосознательному суб’єкту діяльності. Педагог повинен бути відкритим, але при цьому стриманим, тактовним, розуміючим, уважним до того, що відбувається в класі, вміти знаходити спільну мову з усіма дітьми.
Саме таке взаємовідношення можна спостерігати у фільмі режисера Динари Асанової “Ключ без права передачі”. У фільмі 1976 року головна героїня, Марина Максимівна, вчителька літератури і класна керівниця 10Б проводить з учнями вільний час після занять та на вихідних, розмовляє і сперечається про літературу і життя, відвідує з ними заходи, де живі поети-сучасники (М. Дудін, Б. Ахмадуліна, Б. Окуджава, Д. Самойлов) читають вірші. Десятикласники, в свою чергу, радяться з нею, охоче ходять в гості, запрошують на свої дні народження, укладають спати її сина. Марина Максимівна схожа на Іллю Семеновича з фільму “Доживемо до понеділка”: обидва нещасні в особистому житті, втомилися від роботи, але при цьому захищають своїх учнів, використовують демократичний стиль викладання, залишаючись з ними на рівних. Саме завдяки цьому,… Марина Максимівна отримує від підопічних “ключик” до довіри.
Захоплення та інтереси вчителя повинні бути різнобічними. Він повинен бути цікавим дітям не тільки на уроках, але й на додаткових заняттях, вміти захопити їх, зацікавити, поважати особисте життя і думка учня. Бути справедливим в усіх відношеннях, не підвищувати голос без причини, не ображати за те, чого він не знає, так як шкільний час на те й дано, щоб робити помилки, виправляти їх і вчитися на них. Він не повинен змушувати учнів через силу зубрити свій предмет, але в той же час бути вимогливим, не дозволяти учням порушувати субординацію, бути прикладом, авторитетом, людиною, на якого можна покластися.
Учитель повинен, в першу чергу, сам отримувати задоволення від вивчення і викладання свого предмета. Владислав Катажиньский писав: “З уроків деяких педагогів ми отримуємо лише вміння сидіти прямо”. Так нерідко можна зустріти молодих практикантів, яким не цікавий обраний ними предмет у Внз. Отже, вони не зацікавлені в тому, щоб заглибитись і спізнати більше, у них зникає перспектива самоосвіти і розвитку в даній області. Вони не можуть повною мірою розкрити перед учнями всю красу і велич науки.
Світ не стоїть на місці, і кожен день з’являються нові правила і нові відкриття, тому важливо, щоб вчитель продовжував розвиватися нарівні зі своїми учнями, щоб нові знання не лякали його, а, навпаки, підбадьорювали. Так як в майбутньому навчання буде йти швидко, разом з розвитком нових технологій. І такі вчителі потрібні майбутньому!
Педагог повинен бути універсальний, з легкістю ставити запитання учням. Його питання завжди викликають більший або менший інтерес хоча б у частини учнів, так як це не ті питання, від яких кров холоне в жилах” або на які знають відповідь лише одиниці. Це можуть бути злегка навідні або такі питання, які відкривають перед учнями вид на подальшу навчальну “дорогу”. І питання просто не можуть залишитися без спроби відповіді, хоча б подумки.
Таким чином, вчитель майбутнього – провідник істини, яку кожен учень повинен відкрити для себе сам. У ньому повинні оптимально поєднуватися сучасні форми, методи, засоби навчання, при яких розвивається особистість кожного учня. Вчитель практично існує в режимі експерименту в кожну хвилину уроку, так як основним предметом його дослідницької діяльності є навчальна ситуація. Роль вчителя в сучасному світі надзвичайно велика!