Олександр Сергійович Пушкін — найбільший поет Росії, його твори — скарб і скарб, який він залишив своїм нащадкам, це надбання всієї країни, не дарма століття, в якому він жив і творив увійшов в історію літератури як золотий вік. Також відомі і цікаві його сучасники: Жуковський, Пущин, Рилєєв, Вяземський. На жаль, життя цього видатного поета була недовгою, він прожив усього 37 років, з 1799-1837 року.
Незважаючи на те, що життя Пушкіна була зовсім недовгою, він встиг написати багато творів, які стали світовою класикою. З творчістю Пушкіна кожен з нас знайомиться з раннього дитинства, батьки часто читали нам «Казку про рибака і рибку», «Казку про царя Салтана» та інші казки. А пам’ятаєте, як кожному з нас у школі задавали вчити вірш «У лукомор’я дуб зелений»? Адже у кожного в пам’яті є ці рядки.
І так протягом усього життя ми читаємо Пушкіна. Всі ми переживали за долю Дубровського, з цікавістю стежили за історією любові Маші Миронової та Петра Гриньова з повісті «Капітанська дочка». У романі «Євгеній Онєгін» можна знайти відповідь на будь-яке питання, адже тому цей твір називають енциклопедією російського життя.
Роман «Євгеній Онєгін» моє улюблене твір Пушкіна, найбільше в романі мені подобається Тетяна Ларіна. Вона одна з улюблених героїнь Пушкіна, автор любить її за її природність, близькість з природою, щирість. З села вона їде в Москву, але аристократична життя її не псує, вона не втрачає у вищому світлі своєї індивідуальності. Її коханий Онєгін наприкінці роману зізнається їй у любові, Тетяна хоч і любить його, але не залишається з ним, тому що вона вже заміжня і не може порушити клятву, яку дала чоловікові.