Головний герой роману “Герой нашого часу” – Григорій Олександрович Печорін був наділений надзвичайно трагічною долею. Його вчинки, його дії дуже часто призводять до небажаних подій не тільки в його житті, а й у долях інших людей. На прикладах з повістей роману, ми можемо помітити, наскільки холодний і егоїстичний Печорін.
А може бути він просто до глибини душі нещасливий? Може його внутрішній світ перебуває в постійному сум’яття від того, що відбувається навколо? Однозначної відповіді немає! Але, при всьому при цьому, люди, які перебували поруч з Григорієм, дуже часто відчували страждання і біль.
Дружні стосунки з Максимом Максимычем при останній зустрічі перетворюють добродушного штабс-капітана в озлобленого і скривдженого старого. А все це відбувається із-за сухості і грубості головного героя. Максим Максимич з відкритою душею чекає зустрічі з Печоріним, а отримує у відповідь холодне привітання. Що ж виходить? Зло породжує і викликає відповідну зло! А все із-за поведінки Григорія.
Любовні стосунки героя з жінками можна назвати невдалими і нещасливими. Всі його любі дами, після розставання, переживали важкі душевні муки. Любов Бели здалася Печорину такий же, як і почуття знатних баринь. Тільки от… Григорій намагався знайти зовсім інше в жінці! Відносини з княжною Мері були лише грою, яку Печорін затіяв для того, щоб провчити Грушницкого. Почуття до Віри були справжнісінькими з усіх любовних відносин, але героя зрозумів про це тільки тоді, коли втратив кохану назавжди.
Дружні зв’язки з Грушницким закінчуються його смертю на дуелі з Печоріним. Головний герой дає кілька можливостей свого товариша, для того щоб вибачитися і виправити ситуацію. Але, гордий і самолюбний офіцер не йде на компроміс, тому, зрештою, гине від руки Григорія Олександровича.
А епізод з поручиком Вуличем змушує нас замислитися про те, що Печорін має ще й таємними можливостями передбачення. Після сутички з долею, поручик залишається живим, але, Печорін передчуває його швидку загибель. Так і трапляється!
Отже, головний герой роману дійсно мав трагічну долю. З повідомлення перед “Записками Печоріна” ми дізнаємося, що Григорій вмирає по дорозі з Персії. Він так і не зміг знайти своє щастя, він так і не зміг знайти справжню любов, зрозуміти, що таке радість і щирість. Крім того, він покалічив долі багатьох людей, які перебували з ним поруч.