Твір «Сучасна школа»

Напевно, немає такої людини, яка б не пам’ятала свого першого вчителя. І у кожної людини, який вчився в школі, є шкільні фотографії. Адже кожна така фотографія — це шматочок життя, це можливість повернутися в минуле.

Ось і я вирішила переглянути фотографії зі свого шкільного життя. Найперша фотографія датована 1 вересня 1979 року. Тут я, маленька, з величезним букетом в руках і з великим білим бантом у волоссі. І, незалежно від погодних умов, 1 вересня запам’ятовується таким: море квітів, ребячьи посмішки і очі, повні радості, тривоги, очікування. Поруч моя перша вчителька.

На наступній фотографії вже інша дата: знову 1 вересня, але вже 1993 року. Змінився не тільки рік, але і географічне положення: ці дві фотографії поділяють майже тисяча кілометрів. Я — вчитель початкових класів. Вперше прийшла в школу. Навколо знову море квітів, посмішок. Я зі своїми першими учнями, вітаю їх з початком нового життя. Що чекає попереду?

Але також як і в 1979 році зараз зі мною мої батьки, вони прийшли подивитися на свою дорослу дочку. Можливо, в цей час мама згадує свій перший клас, тих туркменських хлопців, яких вона навчала російській мові. Хоча моя мама теж вчитель початкових класів, але так розпорядилася доля, що працювати за фахом їй майже не довелося.

Тому, працюючи в школі вже (або ще) 20років, я постійно розповідала мамі про шкільне життя, точніше про роботу вчителя в сучасних умовах. Вона, звичайно, дивувалася моїм розповідям. Адже минуло вже більше 40 років з тих пір, коли вона останній раз переступила поріг шкільного класу в ролі вчителя.

Начебто, що повинно змінитися? Все як завжди: учні, вчитель, клас, підручники, зошити…

Але час вимагає внести свої корективи. Школа 40 років тому, школа 20 років тому… І сучасна школа… Все має свої відмінності. Сучасним дітям потрібен сучасний вчитель. Учитель, який володіє комп’ютером, вміє використовувати інформаційні технології і освітні ресурси мультимедійних програм та Інтернету. Вчитель повинен створювати сучасний урок з опорою на діяльнісний підхід. Вчитель не повинен бути джерелом інформації. Він повинен бути організатором самостійної діяльності учнів. Використовуючи на уроці методи і прийоми проблемного навчання, створюючи проблемні ситуації як засобу підвищення пізнавальної активності учнів, учитель сприяє підвищенню якості знань і виробленню необхідних навичок і вмінь. Вчителю необхідно шукати нові підходи, прийоми, технології, щоб зробити урок цікавим і сучасним. Вчитель повинен йти в ногу з часом.

Бути педагогом дуже відповідально. Кожен раз, приймаючи перший клас, мене турбує питання: чи я зможу навчити цих дітей писати і читати, рахувати, а головне — думати і міркувати? Зможу знайти спільну мову з мамами і татами своїх учнів?

Бути вчителем — це означає любити свою професію і своїх учнів. Але любити своїх учнів не просто. Якщо батьківська любов з’являється в момент очікування та народження дитини, то вчительської любові потрібно вчитися. Входячи в клас, треба помічати, хто і з яким настроєм прийшов на заняття, кому необхідно добре, ласкаве слово або посмішка. Треба вчитися слухати і чути дитину, адже маленька людина хоче відчути, що він потрібен і цікавий. Треба вміти любити і розуміти не тільки хорошого, слухняного учня, але і того, хто завдає клопоту, а може навіть, і неприємності. Як важливо вчасно похвалити, підтримати, посіяти надію! Енергія дитинства невичерпна, треба тільки вміти направляти її в потрібне русло. Постійно задавати собі питання: » Що я думала про це, коли була маленькою? Чи розуміла?» Ці запитання і відповіді на них потрібні для того, щоб не забувати про те, що всі колись були дітьми.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: