Твір “Справжні та уявні цінності”

Іван Олексійович Бунін, російський письменник початку двадцятого століття, в своїй творчості розмірковував над проблемою справжніх та уявних цінностей, волновавшей людство протягом багатьох століть. Письменник, безсумнівно, замислювався про сенс життя, про загальнолюдські цінності, про те, що робить людину дійсно щасливою. На думку автора, справжні цінності є вічні цінності: доброта і людяність, краса, мудрість, істина, любов до людей і природи. Бунін у своїх творах описує суспільство, сучасну йому епоху, в якій існує. Літератор з болем спостерігає, як “непохитні”, істинні цінності поступаються нікчемним, хибним, миттєвим. Людство так чи інакше наближається до ціннісного кризи, який здатний знищити цивілізацію в подальшому, але не в фізичному плані, а в духовному, змусивши людей забути, в яких цінностях укладені прості істини життя, що споконвіку залишається справжнім, непідробним.

Так, в оповіданні “Пан із Сан-Франциско” Бунін відкрито і жорстоко висміює уявні цінності, демонструючи читачеві життя “підроблену”, “штучну”, укладену в умовні рамки і підпорядковану фальшивим принципам.

За своє довге життя головний герой оповідання так і не зміг відрізнити дійсно важливе, справжнє від удаваного, формального, не знайшов основи в житті. У світі пана правлять гроші, холодний розрахунок, прагматизм. Варто зауважити, що пан із Сан-Франциско не наділений навіть ім’ям. З одного боку, Бунін узагальнює образ героя, говорячи про ціннісному кризі не однієї людини, а цивілізації в цілому; з іншого – у героя немає особистості, немає імені: серце пана порожньо, в його світі немає місця справжнім емоціям. Такі та багато інших пасажири теплоходу “Атлантида”: люди, чиї дії доведені до автоматизму, чий розпорядок не міняється день від дня: вони немов машини, що працюють за заданою схемою; танцююча пара акторів, демонструє фальшиву любов, награну пристрасть. Бунін з допомогою образів, символіки демонструє невідворотність загибелі царства похоті і брехні. Так, назва пароплава зайвий раз нагадує читачеві про безнадійність життя, основою якої стають уявні цінності: жага наживи, вульгарні задоволення, фальшиві ідеали.

Але є в оповіданні… і герої, що протиставляються панові, його сім’ї, пасажирам “Атлантиди”. Кармелла і Джузеппе, Луїджі і Лоренцо – у них вже є імена – люди щирі, відкриті. Їм, не засліпленим багатством і комфортом, доступні справжні цінності: краса, любов, людяність. Так, Кармелла і Джузеппе чудово танцюють тарантелу, а Луїджі хльостко передражнює англійську мову пана з Сан-Франциско. Ці герої – втілення ідеалу письменника: чисті, живі, справжні.

Ще одним твором Буніна, де розкрита тема істинних і хибних цінностей, можна назвати оповідання “Антонівські яблука”. Спогади героя є втілення цінностей істинних: радість, безтурботність буття, легке, просторе небо, укатані дороги і ясні дали. Тут кожна дрібниця наділена власною поезією і красою, навіть телеграфні стовпи “як срібні струни” і “на них сидять кобчики, – зовсім чорні значки на нотному папері”. І, звичайно, дороге серцю героя, найважливіше для нього спогад – запах антонівських яблук. Світ чуттєвий, відчутний зітканий з світлих спогадів з минулого, про яке герой згадує з радістю, ніжністю і сумом. Але помилковим цінностей зовсім скоро звужене замінити цінності справжні, вічні. Руйнується “стара”, “поміщицька” Росія під натиском “нового життя”, жорстокої реальності. Тепер природа позбавлена чарівності, а земля стає предметом купівлі-продажу. Відходить у минуле проста і безтурботне життя, наповнена “істинним”, “справжнім”, поступаючись місцем прагматизму і розважливості. Читач бачить, як разом з руйнуванням старого укладу життя настає і криза ціннісний. “Непохитні” істини змінюються брехнею і облудою, доброту і людяність замінюють меркантильність і корисливість, прагнення наживи.

Таким чином, Іван Олексійович Бунін спонукає читача замислитися про цінності фальшивих і справжніх, про сенс життя і ідеалах, про невідворотність швидкоплинного часу. Сам же письменник бачить сенс життя не в корисливості, жадобі грошей, наживи і фізичному комфорті – цінності уявні, а в красі природи, любові, життєвої мудрості, доброти і людяності – цінності справжніх і вічних, які роблять людину щасливою і є “рушійною силою” людства, тим, що не дає йому канути в Лету.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: