Твір синтаксис

«Синтаксис і пунктуація вивчаються одночасно, так як від будови пропозиції, способів зв’язку в ньому слів або частин цієї пропозиції залежить розстановка знаків пунктуації та їх вибір» — С. В. Львова, лінгвіст.

Синтаксис в російській мові — один з розділів граматики і лінгвістики. Це наука про сполучуваність слів один з одним, про правильному побудові словосполучень, пропозицій і висловів.

Звичайно ж, розстановка ком та інших розділових знаків у реченні залежить від сенсу, який пропозицію вкладений. Смислове наповнення, яке хоче вкласти в текст і донести до адресатів говорить і пише людина, що стоїть на першому місці, а вже пунктуаційні знаки під нього підлаштовуються.

Принаймні, моя думка з даного питання така. Я вважаю синтаксис первинним, тому що усна мова була первинною, а писемна з усіма пунктуаційними знаками з’явилася у всього людства пізніше. Розуміти, де треба ставити кому, а де не треба, ми можемо тільки спираючись на зміст, який передає нам речення або словосполучення.

У книзі «Дитинство» Максима Горького можна знайти кілька яскравих прикладів цього. Автор, описуючи постояльця Пєшкова на прізвисько Добру Справу, вживає перерахування якостей, тобто приводить в тексті однорідні члени речення: мовчазний, непомітний. Риси характеру людини перераховуються, як і належить, через кому.

А ось в описі зовнішності цього ж мешканця «худорлявий сутулий чоловік з добрими очима» ні ком. Поняття, якими автор малює перед нами образ Хорошої Справи, в даному випадку не є однорідними членами речення. Вони вимовляються без інтонації перерахування, хоча виконують одну і ту ж синтаксичну функцію і пов’язані зі словом «людина».

Вивчати синтаксис можна, використовуючи різні наукові підходи: комп’ютерний, психологічний, когнітивний, стилістичний, семантичний, логічний. Підхід дослідника завжди варто застосувати і до пунктуації.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: