“Потрібна сатира сьогодні?” – питання, відповідь на який для мене очевидний. Неможливо повірити в наступ часів, коли критикувати буде нічого й нікого. Сатира – це, по суті, критика, розбавлена гумором. На мій погляд, сатира буде жити вічно.
Основоположником російської викривальної літератури можна по праву вважати Салтикова-Щедріна. Він чимало постраждав за свою вольнодумие і гострий язик. Саме численні гоніння змусила його вдатися до сатири, виразити свою критику Росії того часу в іншу форму. Він, як ніхто, умів зобразити пороки тогочасної Росії в комічній формі. У його казках неприємне тісно переплітається зі смішним, моторошне з комічним, а сьогодення з нереальним. Романи, збірки нарисів, розповіді Салтикова-Щедріна, безперечно, займають не менш гідне місце в російській літературі. Але саме в казках знайшов своє втілення багаторічний і дуже багатий життєвий досвід письменника.
… Своїх казках Салтиков-Щедрін весь час протиставляє народ і представників вищих станів суспільства. Широко використовуючи гіперболу і гротеск, письменник висміює експлуататорів. Гнобили селян він зображує в образах хижаків, а простих мужиків – в образах беззахисних звірів і птахів. Всі казки Салтикова-Щедріна мають політичний підтекст. В них він виступає противником мужицької безвольність і прихильник усіляких проявів народної самосвідомості.
На сьогоднішній день використання сатири не втратило популярності. До неї вдаються багато письменники і поети. Вона звучить з екранів телевізорів, мерехтить на сторінках соціальних мереж. А все тому, що багато проблем сучасного суспільства членам цього товариства куди простіше дивитися через призму сатири. Адже проблеми залишилися тими ж, що і за часів Салтикова-Щедріна. І часом здається, що викорінити їх зовсім неможливо. А гумор – відмінний засіб не впадати у відчай остаточно.