Твір “Прогулянка по місту”

Я дуже люблю своє місто.

А особливо люблю блукати старими вулицями центру. Окраїнні місця схожі між собою і з районами інших міст. А на стареньких вуличках, у старовинних будинках – краса і неповторність рідного міста. Тут забувається метушливість, протягом часу і незгоди, а відчуваєш тільки спокій, рівновагу, мир і радість у душі. Милуєшся найстарішим у Харкові величним Покровським собором або Успенської дзвіницею, що і понині відлічує годинник мелодійним дзвоном, старими красенями-будинками на Університетській гірці або на вулиці Короленка, і росте в тобі гордість за рідне місто, за тих, хто його будував, вкладаючи в кожен камінчик любов ї… частинку своєї душі. Мені подобається, що на вулицях міста багато дерев, є сквери і парки. Весело спостерігати, як шелестить-грається листям вітер, як грають на гілках забіяки-горобці, виспівують жваві синички, важливо розгулюють по вулицях галки і голуби.

А ще я люблю гуляти понад річками і годувати нових жителів міста – качок. У Харкові дві річки – Харків і Лопань, і обидві вони заселені дикими качками.

Я люблю прогулюватися по місту взимку, коли вулиці, а особливо парки вкриті пухнастим білим снігом; люблю спостерігати, як весною місто ніби прокидається і вмивається дощами після довгого сну; люблю восени шурхотіти опалим різнокольоровими листям.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам