Твір “Професія хореограф”

Сьогодні після звичайного тренування танцювального колективу ми торкнулися незвичну тему – тему нашого дитинства. Кожна з дівчаток почала ділитися своїми спогадами, розповідати про себе і про свої захоплення. Скільки емоцій сколихнув цей розмову!

По приїзді додому мені захотілося погортати старі фотоальбоми і хоч на мить повернутися в безтурботне і щасливе дитинство. В одному з них я натрапила на конверт, поцяткований абсолютно різними і не пов’язаними між собою малюнками.

Найбільш помітний з них – маленькі пуанти з атласними стрічками, зафарбованими ніжно-рожевим, ледь помітним олівцем. Все стало ясно: в конверті мої дитячі фотографії, які були зроблені батьками під час занять хореографією, а також безліч квитків з концертів і навіть щоденник з школи балетного танцю.

Я знову побачила себе тією маленькою дівчинкою, яка неохоче ходила на заняття і ні за що не хотіла вставати до верстата. Як багато чого я не розуміла тоді! Але в цьому немає нічого дивного: танцювати я почала з трьох років. Мені важко давалося навчання основам хореографії, але зате вдома я могла танцювати без зупинки під будь-яку музику. Батьки досі інколи жартують наді мною і кажуть, що я навчилася танцювати набагато раніше, ніж ходити. В цьому конверті і мій диплом, який мені видали на закінчення танцювальної школи. Десять років я займалася в тому колективі, стала солісткою і завжди виступала в першій лінії. Саме там я полюбила сцену, танці. Адже танець – це грація, краса, це мова тіла, яким можна сказати набагато більше, ніж словами.

Ось і підійшов до кінця найважчий день тижня – субота, яка проходить під прапором… двох дуже важких і тривалих тренувань. Перша – при Московському державному університеті культури і мистецтва, в який я буду поступати на відділення хореографії. Зараз не можна розслаблятися ні на секунду. Адже зовсім скоро визначиться моя майбутня життя.

По дорозі на друге тренування задаю собі питання: “Що мене чекає після надходження? Правильним є мій вибір?” І сама ж відповідаю: “Звичайно, мене чекає щасливе життя, так як її я зв’яжу з найулюбленішим заняттям”. А що ще потрібно? Майбутня професія, я в цьому не сумніваюся, повинна приносити радість, задоволення і задоволення.

Хороший видався понеділок, насичений! З ранку сонячна погода і легкий мороз. У школі – класний годину на тему: “Моя майбутня професія”. Кожен розповідав.

Про те, ким він хоче стати. Я почула безліч цікавих думок і глянула на однокласників з нової сторони. Коли черга дійшла до мене, то я не могла зупинитися! Професія хореографа-постановника, яка для декого може видатися не стабільною, разом з тим дуже творча і цікава, про неї можна розповідати довго. Я мрію вчити дітей виражати свої емоції і почуття через танець, віддавати на кожному тренуванні частинку своєї душі, пояснюючи нові руху, з яких потім вийдуть чудові танцювальні номери. А хіба можна описати словами, той стан, що ти переживаєш до виступу і під час перебування на сцені! Коли стоїш за лаштунками, руки мимоволі трясуться, але ось ти виходиш на сцену, бачиш щасливі обличчя людей, їх осяйні посмішки, іскристі очі – і забуваєш про все на світі. І як приємно, коли люди, що сидять в залі, оцінюють твій труд бурхливими оваціями!

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: