Лев Миколайович Толстой є одним з моїх улюблених письменників. Його твори вчать мене доброту, співчуття, чесності, самовідданості і відваги. Всім тим якостям, які я дуже ціную. Напевно, саме тому він мені так подобається.
З розповідями Толстого я познайомилася дуже рано. Мама і бабуся читали мені їх перед сном. Досі пам’ятаю маленького Липунюшку, що втік від пана, неслухняного Филипка, дівчинку, яку викрали розбійники, хитру білку, ошукала вовка. Кожен твір чогось вчить, розповідає щось цікаве. Наприклад, у казці “Шат і Дон” йдеться про двох синів – Шат Иваныче і Доні Иваныче. Батько показав їм обом дорогу і покарав йти по ній. Шат не послухався, не пішов за вказаною шляху і пропав. А Дон слухав батька, пройшов всю Росію і прославився.
У Тульській області є озеро, з якого випливають два струмка – Шат і Дон. Дон йде весь час прямо і впадає в Азовське море, а Шат крутиться з одного боку на іншу і вливається в річку Упу. Так відбувається і з нами. Ті, хто слухає поради старших, домагається того, чого хоче, а ті, хто ігнорує, зустрічає на своєму шляху труднощі і перешкоди, що заважають їм досягти бажаного.
Про самого письменника, про його життя я дізналася, коли мені було сім років. Мама розповіла мені про дивовижну школу, яку в минулому столітті відкрив для селянських дітей граф Толстой у своєму маєтку Ясна Поляна. В ній не дзвонив дзвінок на уроки і зміни. Замість парт стояли довгі столи і лавки, а саме почесне місце було на шафі, куди вчитель садив відзначилися в чому-небудь хлопців. Діти сиділи по двоє, по троє, а хто й по п’ять чоловік. Займалися тим, чим хотіли. Одні читали, інші писали букви або слова, треті вважали, четверті малювали. Хлопці йшли в школу з полюванням, їх ніхто не змушував. Адже кожен брався за ту справу, що йому по душі, що його цікавило. У вільний від уроків час Лев Миколайович Толстой ходив з хлопцями в ліс, на річку. Взимку катався з ними на ковзанах. Навчав грати в крокет, підтягуватися на турніку. А в свята запрошував сільських хлопців в маєток. Розповідав, як правильно вирощувати яблуні і овочі, доглядати за тваринами. Але найголовніше, він намагався прищепити їм любов до книг, які вчили їх важливим життєвим цінностям.
В той час книг для дітей було дуже мало, і письменник, відомий всьому світу, став створювати розповіді для хлопців. Зрозумілі, захоплюючі і з нравоучением. Деякі з них мені особливо подобаються. Це “Кошеня”, “Лев і собачка”, “Собака Якова”, “Як хлопчик розповідав про те, як він перестав боятися сліпих жебраків”.
В оповіданні “Кошеня” йдеться про брата і сестру, у яких була кішка. Одного разу вона пропала, а коли її знайшли, то знайшли не тільки її, але і п’ять кошенят. Одного з них хлопці взяли собі. Годували його… грали з ним. Одного разу вони пішли грати на дорогу, і взяли з собою кошеня. Раптом побачили, що просто на нього біжать дві собаки, збираючись його схопити. Сестра злякалася і втекла, а брат кинувся до кошеняти, впав на нього животом і закрив від собак. Під’їхав мисливець, відігнав собак. А хлопчик приніс кошеня додому і більше ніколи не брав його з собою на дорогу. Незважаючи на те, що герой оповідання ще дуже маленький, він уже усвідомлює, що відповідає за тих, кого приручив. Він несе відповідальність за своє кошеня. А ще мені подобається герой тим, що він сміливий. Не кожен на його місці ризикне власною безпекою заради тварини.
В оповіданні “Лев і собачка” розповідається про вірних друзів. Одного разу в клітку до лева кинули маленьку собачку, але той не з’їв її і навіть поділився з нею їжею. Тварини стали жити разом. Через кілька років собачка захворіла і померла, а лев від туги перестав їсти і скоро час здох. Він не зміг пережити розставання зі своїм другом. Така відданість тварин гідна захоплення. Не кожна людина буде так само вірний своїм друзям і рідним. Ця розповідь змушує задуматися про те, що передусім у дружніх відносинах цінується довіра і відданість.
В оповіданні “Собака Якова” теж йдеться про вірність. Він дуже сумний. Я завжди плачу, коли читаю його. У ньому розповідається про собаку, яка намагалася захистити дітей свого господаря від вовка. І вона змогла це зробити, але сама постраждала і померла від ран. Стікаючи кров’ю, вона поповзом дісталася до рідного дому, прагнучи опинитися поруч зі своїми господарями. Я думаю, Л. Н. Толстой в цьому оповіданні хотів показати своїм читачам, що собака завжди буде самим відданим другом людини, готовим у будь-який момент кинутися йому на виручку.
У творі “Як хлопчик розповідав про те, як він перестав боятися сліпих жебраків” йде мова про милосердя і співчуття до інших людей. Головний герой дуже боявся сліпих жебраків. Одного разу він зустрів на ґанку свого будинку. Хлопчик злякався і кинувся до матері. А вона дала йому хліба та грошей і попросила віддати убогим. Син виконав її наказ. Один із жебраків взяв хлопчика за руку і подякував за хороший хліб. Героєві розповіді стало шкода цих людей, і з тих пір він більше сліпих жебраків не боявся.
У відомого письменника є ще багато чудових дитячих оповідань, і в кожному з них він намагається чогось навчити дітей: бути милосердними, гуманними до оточуючих, цінувати турботу і увагу близьких, любити свою Батьківщину і піклуватися про тварин. Але найголовніше – Л. Н. Толстой показує дітям, як потрібно і як не можна поводитися в певних життєвих ситуаціях. Розповідає їм про те, що духовне багатство людини полягає в його лагідності, доброти, чесності і вірності. І це багатство потрібно постійно поповнювати за рахунок добрих і благородних вчинків.