Кожен з нас пізнає світ: одним пізнання дається важче, іншим — легше; один дорослішає швидше, інший повільніше. Але в кожному разі ніхто з нас не обходиться без рідної мови, без слів і виразів найпростіших.
Мова — це цілий світ. Рідне слово допомагає жити.
З доісторичних часів людина живе в суспільстві. Це викликало необхідність вміти одній людині якось повідомити іншому свої думки, бажання, почуття. Так з потреби спілкування виник мову.
З раннього дитинства ми пізнаємо світ, спочатку тільки з цікавості, потім і по необхідності, щоб знайти своє місце в ньому. Одночасно з цим ми опановуємо мову. Він займає найважливіше місце в пізнанні. Щоб вивчити який-небудь предмет або явище, потрібно назвати, а потім охарактеризувати його словами. Невміння іменувати предмети — це і незнання їх. Будь-яка проблема повинна бути, насамперед, сформульована словами мови. Уміння правильно виражати словами свої думки — справа нелегка, але необхідне. Навіть у звичайній розмові мовець повинен вміти так висловити думка, щоб хто зрозумів її відповідно. Погано виражена думка — це не тільки невміння говорити, але і невміння мислити.
Мова — частина культури. Він займає найважливіше місце у людській діяльності, дозволяючи вивчати науку і виробництво, звичаї і звичаї, займатися політикою та мистецтвом.
З’ясовуючи закони навколишнього світу, людина неминуче відносить їх до себе, намагаючись збагнути своїм розумом і висловити своїми словами.
Історія всякого мови відображає не лише історію народу, але і найважливіші етапи його культурного розвитку. Більш того, рівень культури народу багато в чому визначається ступенем розвиненості мови: наявністю письмової форми, багатим словниковим запасом, що допомагають описати будь-яку сферу людської діяльності, наявністю різних стилістичних форм на всі випадки життя і т. д.
Російська мова володіє всіма цими властивостями і є найбільшим багатством нашого народу. Письменники постійно нагадують нам і своєю творчістю, і прямими висловлюваннями, що потрібно дуже дбайливо звертатися з цим скарбом. Ми називаємо свою мову рідною, бо говоримо на ньому з дитинства, думаємо, мріємо, на ньому говорять наші родичі. Це мова нашої батьківщини, в якому є і суворе, тверде слово «боротьба», і м’яке, ніжне — «любов», і добре, заспокійливу — «співчуття», тепле, ласкаве — «мама».