Тут, на Мамаєвому кургані,
В руїнах Сталінград стогнав,
Пройшли запеклі бої…
Лише люди йшли і не стогнали,
І кожен третій помирав,
Але місто все ж таки відстояли.
Одного разу відвідавши Мамаїв курган, людина не може залишатися колишнім, він ніби забирає з собою частинку тієї Великої Перемоги.
Я відчула це на собі, побувавши на меморіалі в лютому цього року, такому ж лютому, як тоді, в 1942 році. Такому ж сніжному, самому білому місяці нашої зими. Але різниця в тому, що земля Мамаєва кургану була чорною від вибухів, пожженной вогнем, покрита суцільним шаром понівеченого металу. І день, і ніч фашисти бомбили і обстрілювали місто і велику Волгу, причали і переправи, вороги рвалися до берега, до нього залишалися лічені метри. Але солдати 62-ї армії поклялися: “За Волгою для нас землі немає!” Що значить: відступати нікуди. Тепер гарний, сучасний місто тоді став полем бою, бою не на життя, а на смерть. Скільки молодих хлопців прийняли смерть тут! Відтоді виросло три покоління, що не знало жаху тієї безжальної війни.
65 років минуло з тієї пори, як німецькі війська зазнали поразки у Великій Вітчизняній війні. І ось я стою серед великого білого снігового… покривала, яке вкриває залишилися в обпаленій землі тисячі молодих росіян – улюблених і люблячих свою родину і Батьківщину! Бачу на Мамаєвому кургані стіни величного меморіалу, бачу, як горить у головному залі Вічний вогонь і як висвітлює особи скорботних дружин, дітей. Вони стоять, тихенько змахуючи сльозу, падають на граніт червоні квітки, ніби краплини крові цих загиблих героїв. Приходять сказати “спасибі” молоді солдати, які приймають присягу на Мамаєвому кургані, щасливі наречені приносять весільні квіти і низько кланяються своїм рятівникам, які захистили їх щастя. Мимоволі спадає на думку, що адже не стояла б і я тут, не могла милуватися красою міста Волгограда, якщо б не ці безстрашні люди, життям своєї сплатили перемогу. Саме їм ми завдячуємо, що у нас є. Нехай же пам’ять про них буде вічною. Адже саме зі Сталінградської битви почався великий перелом Великої Вітчизняної Війни.
Битва тривала 200 днів і ночей. А фашисти втратили убитими, пораненими, полоненими і зниклими без вести півтора мільйона осіб – це чверть усіх своїх збройних сил. Розтане сніг, оголить іржаві уламки, що стирчать з просоченої кров’ю землі, вони вже понад 65 років є німими свідками великого подвигу.