Головний герой – Василь Тьоркін, являє собою якийсь збірний образ людей на війні в різних ситуаціях. Він гаряче любить свою Батьківщину і готовий захищати її до кінця, знаходить вихід зі скрутного становища і може влучно пожартувати. Тьоркін часто з любов’ю згадує рідні місця. Любить послухати музику на привалі і сам пограти на гармоні, він веселун і за словом в кишеню не лізе. Автору вдалося створити впізнаваний образ російського солдата, справжнього народного героя.
Найбільше мене приваблюють в цьому герої велич його душі, скромність і милосердя. Адже на війну Тьоркіна призводить не бажання вбивати, а навпаки – прагнення захистити життя на землі. Повержений німець викликає в ньому жалість. Іноді Василь, звичайно, може і похвалятися. Наприклад, коли говорить друзям, що орден йому не потрібен, він “згоден на медаль”.
У цій людині укладено величезну життєлюбність і живий розум…. Він живе і знаходить в собі сили радіти життю на фронті, хоча кожен день може стати останнім. Коли Тьоркін перепливає крижану річку з полоненим “мовою” і потрібно зупинитися, він, незважаючи на сильний мороз, починає грати на гармоні.
Цього героя з упевненістю можна назвати душею компанії. Солдати з цікавістю слухають розповіді, іноді жартівливі, а іноді й серйозні. Йому вдалося підбадьорити бойових товаришів, коли всі вони опинилися в болоті і не могли навіть закурити, і здавалося, що гірше вже не буває. Це великий талант – допомагати людям не впасти духом у складних життєвих ситуаціях. Коли герой сам опиняється на межі загибелі, лежачи поранений і замерзаючи, він не схиляється перед долею і перемагає смерть.
Через свій твір Твардовський зумів донести життєву силу людини, показати міць народного характеру і змусив читача перейнятися моральною величчю російського воїна.