Твір по творчості Блоку

«Олександр Олександрович Блок. Доля нагородила його всім: красою і силою, мужністю прозріння думки і великодушністю генія. Він вріс в свій час, і час це вже неможливо уявити без його пісні. Він і зараз стоїть у витоків свого життя і говорить перед лицем всього світу:

Про, весна без кінця і без краю —

Без кінця і без краю мрія!

Впізнаю тебе, життя! Приймаю!

І вітаю дзвоном щита!

Так він розумів світ, його долю і своє призначення у цьому світі. Так, всупереч всьому, як і личить справжньому лицареві, він бачив і славив життя, таємні джерела її творчих начал і ніколи не зраджував цьому високому оптимізму. Він був справжнім поетом, а справжня поезія завжди мала властивість заглядання вперед… Вона не шукала благополуччя. Її стихією були тривога та біль, або співчуття, рівне самої болю».

А. А. Блок пройшов великий творчий шлях. У своїй ранній ліриці він спирається на німецький романтизм, на англійську школу мистецтв «прерафаэлитского братства», на культуру середньовіччя, на творчість Петрарки і Данте, на філософію Платона і Ст. Соловйова. У його поезії — культ Прекрасної Дами, культ подвигу, героїчного початку, вона пронизана духом стародавньої міфології, казковості, містицизму. Все це призводить Блоку до звільнення від реальної дійсності, повному зануренню ліричного героя у світ своєї мрії («Вірші про Прекрасну Даму» — цикл, який увійшов в перший том лірики поета).

Наступний етап творчості поета ознаменований його захопленням неохристианством. В ліриці Блоку з’являються мотиви божевілля, апокаліпсису, трагедійності. Саме в цьому ключі поет осмислює життя сучасного міста в циклі «Місто» (другий том). Трагічним усвідомленням жахів навколишньої дійсності пройняті і цикли «Страшний світ», «Ямби», включені в третій том Блоку. У цих віршах виникає тема двойничества, обманутих надій, розчарувань, з’являються мотиви забуття, сп’яніння. Поет намагається піти від реальності у світ мрії («Незнайомка»).

Варто зазначити, що тема Росії завжди залишалася дуже важливою для поета (вірші «Русь», «Осіння воля», цикл «Батьківщина»), У цих творах поет висловив свою любов до Росії та віру в її велике майбутнє. З цією темою перегукується і тема ставлення поета до сучасної йому Росії, до революційних подій у країні. Романтично-захоплене сприйняття революції 1905 року було підготовлено світовідчуттям Блоку-символіста, обожествляющего стихію, бурю, хуртовину. У творчості поета з’являються вірші соціальної проблематики. На революційний переворот 1917 року Блок відгукнувся поемою «Дванадцять», статтями «Інтелігенція і революція», «Крах гуманізму», нарисом «Катиліно». Однак незабаром поет розчаровується в тому, що відбувається, у нього з’являється відчуття трагізму і безнадії життя. У цей період Блок пише статті про справжнє призначення поета — мова «Про призначення поета», «Без божества, без натхнення».

Варто відзначити внутрішню єдність усього творчості Блоку, що відбулося завдяки наявності наскрізних тем, мотивів, певної еволюції образу ліричного героя, загальних стильових рис. Три томи своєї поезії він сам називав «трилогією вочеловечивания». Ліричний герой Блоку — людина складної, драматичної долі, в душі його нерозв’язні внутрішні суперечності, одвічна боротьба пристрастей, загостреність почуттів. Ці конфлікти, напруженість почуттів досягають в ліриці Блоку космічного масштабу.

Вірші Блоку сюжетні, динамічні. Однак навколишня обстановка, зовнішній фон, природа не самоцінні, а входять в коло переживань ліричного героя, стаючи повноправним учасником сюжету. Відзначимо наявність виразних метафор у ліриці поета, несподіваних епітетів, фонетичну виразність і музичність блоковского вірша. Все це було характерно для поетів-символістів. Колірна гамма поезії Блоку — чорний, сірий, жовтий. Поет використовує тонічну систему віршування, він «стверджує» в літературі дольник.

Таким чином, творчість А. Блоку — це ціла епоха в історії російської літератури, бурхлива епоха, прекрасна, яка залишила нам великих поетів і геніальні твори.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: